Краєзнавець, начальник відділу охорони культурної спадщини Луцької міської ради Олександр Котис розповів про історію місцевих споруд, які зведені у стилі модернізму.

Про це йшлося у програмі «Ретро-Волинь» на 12 каналі 16 жовтня.

Зі слів дослідника, у 2018 році він розпочав проєкт з популяризації архітектури модернізму, в рамках якого розповідає про будинки, архітекторів, які їх проєктували, людей, які там жили, особливості забудови.

Що таке модернізм

«Модернізм – це головна архітектурна течія ХХ століття. Насамперед він характеризується простотою. У ньому немає декору, ліпнин, пілястр, колон, капітелей. Цей стиль дуже геометризований, будується на простих геометричних фігурах, на їхній комбінації. Виник серед європейських течій у 1920-х роках.

Оскільки це основний архітектурний напрямок ХХ століття, то фактично всі європейські міста однозначно мають модерністську архітектуру. І Луцьк не виняток.

Наша модерністська архітектура складається із 2 частин. Це – архітектура міжвоєнного періоду (20- 30-х років) і післявоєнна, вже радянська.

Цей стиль не такий очевидний, не такий, що зразу впадає в очі, не такий, який приковує до себе увагу, не вражає. Проте якщо до нього добре придивитися, то насправді він дуже естетичний, дуже гарно вписується в міста, придатний для забудови міст навіть більше, ніж стилі з багатим декором», – розповів Олександр Котис.

Які луцькі будівлі зведені у стилі модернізму

Кінотеатр Ars (згодом «Батьківщина»)

«Будувався він у 1938 році, завершили його в часи Другої світової війни. Зараз споруда не використовується.

Вона має дуже цікаву архітектуру. Видно багато елементів, притаманних модернізму. Перш за все, це загнутий фасад стіни: кут, який у більшості будинків становить 90 градусів, тут скруглений. Для модерністів характерно було робили ці плавні лінії.

Також – вузенькі високі бійницеподібні вікна і, звичайно, три великі вікна фойє, які об’єднуються бетонною рамкою у нібито стрічку. Взагалі стрічкові вікна запропонував французький архітектор Ле Корбюзьє. Їх можна побачити і в інших спорудах Луцька.

У будівлі кінотеатру бачимо перепад висот різних частин: справа і зліва прибудови мають різну висоту, центральна брила фасаду взагалі найвища. У нижній частині, де сходи, – півкругла стіна. Сходи до кінотеатру мають так само скруглені кути, хоч цього не видно, бо під снігом.

Всередині в інтер’єрі також є риси модернізму. Наприклад, сходова клітка дуже притаманна модерністським спорудам: закручена суцільна із бетону. Я більше в Луцьку такого не бачив.

На прикладі цієї будівлі треба наголосити, що модернізм – це стиль, який твориться лініями. Якщо забрати лінії – оці круглі елементи, цю стрічковість, – споруда перестає бути модерністською. Ці лінії однозначно додають динаміки. Модернізм – це якраз про динаміку, адже він розвивався у міжвоєнний період індустріалізації та урбанізації», – розповів Олександр Котис.

Приміщення пошти і телеграфу на вулиці Кривий Вал

«Зведена ця будівля в кінці 30-х років. Споруду проєктувало спеціальне бюро, яке працювало у Варшаві при Міністерстві пошти і телеграфів. Це бюро розробляло свої поштові будиночки, і їх будували в різних містах. Подібних будинків немає, бо їх розробляли індивідуально.

На жаль, у цій будівлі на сьогодні немає жодного оригінального вікна, всі уже замінені. Ті первинні вікна тримали свої лінії, додавали лінійчастості фасаду, лягали в загальний дизайнерський концепт.

На першому поверсі на кожному вікні стоять металеві ґрати. Очевидно, вони мають дві функції: захисну і дизайнерську.

Треба радіти, що цей нижній простір досі не забудували – могли ж якусь прибудову зробити, і все втратилося б. А так галерея з колонами збереглася, скругленість збереглася.

До речі, плитка на першому поверсі оригінальна – з кінця 30-х років. Вона ніколи не сипалася, не тріскалася, не відпадала, її досі не ремонтували», – зазначив краєзнавець.

Центральна каса рільничних спілок на Кривому Валу

«На першому поверсі були цукерні, інші заклади. Дуже добре видно стрічкові вікна. Другий і третій поверх – просто суцільні стрічки.

Ми бачимо і нетиповий для модернізму прийом – це симетричне компонування фасаду: є дві однакові частини і центральна брила, де облаштований під’їзд.

Зверху зберігся флагшток – притаманна для модернізму штука. В Луцьку буквально кілька флагштоків збереглося з тих часів.

Уся площина фасаду розділена знову-таки лініями. Ті лінії і творять ніби квадратики. Квадрат, геометрична фігура якраз притаманні модернізму.

На мій погляд, каса рільничних спілок, як і кінотеатр Ars, пошта, є однією з найкращих громадських споруд модернізму в Луцьку», – каже дослідник.

Споруда в Центральному парку біля «Спартака»

«Це приміщення зараз використовує спорткомплекс «Спартак». Це веслувальна станція 30-х років, фактично пристань. Таких пристаней було кілька вздовж дамби. Збудована у 1937 році.

Тут ми теж бачимо галерею на першому поверсі, загнуту частину, широкі вікна. Зараз ця будівля активно не використовується, хоч заслуговує на те, аби вдихнути в неї нове життя, аби цю її модерністську естетику відновити, відчистити», – стверджує Олександр Котис.

Будинок на вул. Червоної Калини, 7

«Це вже споруда негромадського, а індивідуального типу, житлова забудова. На мій погляд, це найкращий котедж модернізму 30-х років у Луцьку. Архітектором цього будинку є Сергій Тимошенко – знаний урядовець УНР, архітектор, викладач у чеських Подєбрадах, громадський активіст, сенатор. Він побудував у Луцьку близько 20 приміщень, із яких збереглося близько 15.

У цій будівлі модернізм просто кричить: геометризованість елементів, кругле віконечко, високе віконечко, балкон, колона, яка дуже добре вписалася в цей кут. З іншого боку є кутові вікна (їх не видно на фото). Також – перепади висот, скруглені сходинки до під’їзду. Це дуже гарна модерністська споруда.

Тут навіть збереглися оригінальні двері, які мають свою модерністську естетику. Ця будівля – приклад того, що таке котеджний модернізм у забудові Луцька 30-х років», – зауважує лослідник історії Луцька.

Споруда на Парковій, 5

«Спроєктував її архітектор Францішек Кокеш. Призначалася під житло і офісні приміщення. Бачимо характерну загнуту частину фасаду.

У ній в кінці 30-х років був офіс Волинського автомобільного клубу, який організовував туристичні виїзди по Україні автомобілями, мотоциклами», – розповів Олександр Котис.

8-ма школа

«Одразу видно, що ці вікна – це щось із мистецтва ХХ століття. Будівлю проєктувала група архітекторів. Там були Ростислав Метельницький, Василь Миловиця, Клавдія Юровська. Ці вікна проєктувалися прямокутниками на всю частину фасаду. Внизу вони теж були, тільки їх згодом замурували. Фактично вони були майже на всю висоту.

Оцей величезний вхід притаманний модернізму. Здавалося б, паралелепіпед паралалепіпедом, але коли взяти оці всі ці вікна, орнаменти, вхід – вимальовується досить цікава споруда радянського модернізму початку 60-х років», – каже краєзнавець.

Колишній кінотеатр «Зміна» на Богдана Хмельницького, 40

«На мій погляд, фасад із цим накриттям перегукується із соплами космічних кораблів. У 60-х роках були всі просто обожнювали космічну тематику.

У правій частині фасаду бачимо мозаїку, яка теж притаманна будівлям радянського модернізму», – розповів Олександр Котис.

Будинок мисливця на Лесі Українки

«Він дуже органічно припасований до споруди 30-х років. Довгий час я навіть не знав, що це дві окремі споруди. Коли вже досліджував архітектуру, то зрозумів, що поруч – будівля 30-х років. А цей будинок був зведений у 60-х роках. Архітектор – Ростислав Метельницький.

Досить гарна споруда виразної модерністської естетики: стрічкові вікна, загнутий фасад. Динамізм проявляється у тому, що верхня частина ніби нависає над нижньою, а також у тому, що вікна нахилені. Вони збереглися до цього часу», – зауважує дослідник історії міста.

Луцький ЦУМ

«Я колись назвав цю споруду «млинцевим модернізмом», тому що ми бачимо тут ніби млинець бетону, потім млинець скла, потім знову шар бетону і шар скла…

На мій погляд, дуже гарний будинок 60-х років. Наскільки я розумію, у своїй основі це був типовий проєкт. Але архітектор Євген Ходаковський змінив споруду так, що від первинного проєкту мало чого залишилося, і будівля стала більш індивідуальною. Таких ЦУМів більше немає ніде точно.

Він дуже цікавий. Бачимо, що поверх фактично не має бетонних підпорок. Вони, безумовно, всередині конструктивно є, але зовні, коли дивишся на фасад, це все – ніби шар скла. Виходить, що ніби споруда має шари «бетон – скло – бетон – скло». І думаєш: як так тримається? На вигляд це все досить незвично», – міркує дослідник.

Обласний драмтеатр

«Це був типовий проєкт, створений у Києві в 60-х роках. Головна архітекторка – Олександра Крилова. Подібні театри ще є у Запоріжжі і Дніпрі.

Величезні вікна, прямокутник, який просто виступає з усієї споруди.

Для багатьох людей ця споруда асоціюється із радянським періодом, і оскільки наші люди не схильні шукати в ньому щось позитивне, то вони зазвичай відкидають цю архітектуру. Але насправді вона має свій рівень. Так, вона у радянський період спроєктована, але професійними архітекторами, і відображає ритми всього ХХ століття всього світу», – каже Олександр Котис.

Волинський коледж культури і мистецтв на вулиці Шевченка

«Мені дуже подобається, що не просто якась частина стіни загнута чи фасад скруглений. Це ціла окрема споруда у вигляді циліндра.

Знову бачимо величезні панорамні вікна. І як тут не згадати культову споруду – готель «Салют» у Києві. Він так само круглий, з різними шарами.

Однозначно ця бочечка додає шарму цій вулиці, цьому куточку», – стверджує краєзнавець.