Щоб у Луцьку повністю перестало смердіти, треба витратити близько двох мільярдів гривень. А це, до слова, річний бюджет міста. Бо саме у стільки обійдуться нові очисні споруди, які усунуть неприємний запах. Така сума для Луцької громади – непідйомна.

Але зі смородом таки боротимуться. У Липлянах вже почали встановлювати нове обладнання. Скільки воно коштує, чи перестане смердіти і коли це відчують лучани – дивіться у сюжеті.

На очисні споруди щодня привозять близько 80 тисяч кубів, так би мовити, свіжих відходів. Хоча очисні споруди займають територію площею 42 гектари, третина – це мулові карти.

«Усе це наповнено – близько 500 тисяч тонн – оцим рідким мулом. Він проходить свій постійний процес осідання, відбирання води і випаровування для того, щоб можна було весь цей твердий залишок десь вивезти і забрати. І цей процес триває постійно», – розповідає директор КП «Луцькводоканал» Віктор Гуменюк.

Відходи, які, наприклад, привезли сьогодні, тут перероблятимуть ще приблизно два роки. Їх щонайменше 6 місяців зневоднюватимуть у мулових картах, потім стільки ж вони перебуватимуть у картах доосушки.

«І тоді ми лише починаємо його вивозити вже великою габаритною технікою на так звані площадки доосушки, які знаходяться навколо очисних споруд, де вони мають пролежати мінімум 6 місяців. Мул тоді вже абсолютно зневоднюється», – пояснює Віктор Гуменюк.

Й водночас відбуваються гноїння й бродіння, а отже – у повітря потрапляють викиди сірководню, аміаку, діоксиду азоту й метану. Власне те, що і є причиною неприємного запаху у місті. Близько 80 відсотків викидів надходить саме з мулових карт.

«Єдиний шлях боротися з цим – це зменшувати площі викидів, тому що вони є відкритими», – запевняє очільник водоканалу.

А боротися із цим планували впродовж кількох останніх років. За словами очільника «Луцькводоканалу», до кінця місяця з’явиться нове обладнання, що дозволить не лише зменшити площі викидів, а й значно скороти увесь процес переробки. В Україні його аналогів немає.

«От ми сказали, що два роки йде зневоднення мулу, який сьогодні прийде. Процес скоротиться до 4 годин», – стверджує директор водоканалу.

А разом із тим зникне потреба в мулових картах – основному джерелі смороду. Аби їх позбутися – треба приблизно рік і 5 мільйонів гривень.

«Бо сама зміна технології – це добре, але наявність всього, що накопичилося за 50 років, також потребує певного часу для його вирішення», – наголошує Віктор Гуменюк.

Вартість самого обладнання, що днями приїде із Польщі, – 15 мільйонів гривень. Його вдалося придбати за кредитні гроші. Але, запевняють, аби назавжди забути про сморід у Луцьку, треба повністю замінити очисні споруди, які, до слова, застрілі, бо працюють ще із 70-х років минулого століття. Це обійдеться приблизно у два мільярди гривень, що дорівнює річному бюджету міста.