Дослідниця Лариса Садова записала маловідомі і колоритні слова, які можна почути у селі Борисковичі на Горохівщині.
Слова були записані від Філат Лідії Іванівни. Жінка 1934 року народження і є уродженкою та жителькою села Борисковичі, – пише видання Хроніки Любарта.
Вóрок (ч. р.) – капюшон, полотняна торба для зціджування сиру.
Вурґíнія (ж. р.) – жоржина.
Габéлок (ч. р.) – дитина.
Гризá (ж. р.) – клопіт, турботи, негаразди.
Ґадзýра (ж. р.) – заглибина в стіні, полиця.
Ґірóнія (ж. р.) – жоржина.
Дзіндзіляка (ч. р.) – павук.
Джúґа (ж. р.) – чуб, коротко підстрижене волосся на лобній частині голови.
Духéнка (ж. р.) – сукня; різновид сукні з довгими рукавами та комірцем.
Жижýня (ж. р.) – вогонь.
Капуцúни (мн.) – айстри.
Кóбашка (ж. р.) – заглибина в стіні, полиця, те саме, що ґадзýра.
Пáзлітка (ж. р.) – фольга, блискучий папір для оздоблення ікон.
Папунюня (ж. р.) – хліб (дитяче).
Пікєлок (ч. р.) – припічок, нижня частина печі, заглибина під піччю.
Скíпчик (ч. р.) – дійниця, відро, в яке доять молоко.
Страпизяки (мн.) – хащі, зарості.
Тарафéля (с. р.) – різні дрібнички, мотлох, сміття, непотрібні речі.
Тульóбашок (ч. р.) – пиріг із виїденою начинкою, розламаний, надкушений пиріг.
Цюприки (мн.) – чорнобривці.
Маловідомі волинські слова потребують фіксації, адже саме таким лексемам насамперед загрожує зникнення. Кожне з наведених слів відображає багатство та унікальність говірки села Борисковичі.