Потрощені ребра, зламані долі, понівечене дитинство… Проблему домашнього насильства в нашій країні почали системно вирішувати лишень кілька років тому. За даними правоохоронців, за минулий рік про сімейну тиранію заявили майже три з половиною тисячі волинян. Однак це лише ті, хто наважився звернутися по допомогу до поліції. За твердженням фахівців, найчастіше потерпілих стримує те, що їм нікуди піти від агресора, навіть тимчасово.
На Волині поки лише один кризовий центр, де приймають жертв насильства, – йдеться у сюжеті 12 каналу.
Галина – жертва домашнього насильства. Вона довго терпіла знущання чоловіка, аж поки він не вдарив сина. Упродовж 6 років жінка просила про допомогу в поліції, місцевої влади, соціальних служб. Проте ніхто не зарадив. Жінка стверджує: у її селі подібне коїться через хату. І більшість з тих, хто потерпає від тиранії вважають це за норму.
“І родичі знали. Але вони казали: “Терпіла я – терпи і ти”. Казали вертатися до нього, бо ж іти нікуди”, – пригадує Галина.
Знайти тимчасовий прихисток і допомогу можна у кризових центрах. На Волині він поки єдиний.
“Жінки, які до нас потрапляють, і в тому числі з дітками, вони налякані. Вони дуже стривожені. У них є фізичні ознаки насильства: синці, побої, забої, поламані руки. Також є травми психологічного характеру”, – розповідає директорка Волинського обласного центру соціально-психологічної допомоги Наталія Мишко.
Крім психологічної, медичної, соціальної допомоги у кризовому центрі Галині допоможуть і з оформленням документів. Жінка хоче отримати заборонний припис, аби колишній не міг навіть наблизитися до неї та дітей. А ще прагне розділити спільне житло.
Рішення про створення кризового центру прийняли і в Луцьку. Окрім даху над головою жертвам домашньої тиранії надаватимуть психологічну допомогу та юридичні послуги.
На ремонт та облаштування кризового центру муніципалітет здобув понад мільйон гривень грантових коштів. А от утримуватиметься заклад з бюджету громади. Відкриття запланували на кінець серпня.