У перший день Різдва на святкову літургію до луцького собору йдуть як дорослі, так і діти. Останнім, до слова, не терпиться взяти до рук торбину для грошей і солодощів, аби від хати до хати, від однієї квартири до іншої йти колядувати. Тим паче, що колядки готували завчасно.
Лучани кажуть, що гостинці для колядників готують ще напередодні, бо ж приймати їх треба гідно – із наготовленими дрібними грішми. Якщо десятки років тому колядникам достатньо було дати солодощі, то нині прийнято дякувати купюрами. Але теж не будь-якими. Бо, наприклад, трьома гривнями, кажуть, можна тільки насмішити.
«Я вважаю, що треба давати від 20 гривень. Якщо вже діти пішли, то треба, щоб вони знали, за що ходять. Вчора внуки колядували, то внукам, звичайно, – по 100», – стверджує лучанка.
Приходить нині колядувати мало колядників, каже дехто з лучан. Вина тому – чи то домофон на дверях до під’їзду, чи молодь, яка лінується, а може, навіть соромиться колядувати, чи люди, які двері людям не хочуть відчиняти.
Дехто наперед домовляється з колядниками, аби на Різдво «Нова радість» точно прозвучала в їхній оселі.
Деякі господарів вважають: що більше колядників прийшло до хати, тим кращим та багатшим буде новий рік.