Уже другий рік Дмитро намагається отримати земельну ділянку. Після повернення з АТО переїхав жити у село Струмівка, тож почав добиватися землі у місцевій сільраді.
Та навіть це не допомогло отримати землю. Дмитро вирішив не здаватися: якщо всі кажуть, що вільної землі немає, то сам запропонує ділянку. Така знайшлася. Наділ за межами села можна було б розділити між чотирма десятками атовців, але… чергова відписка! Мовляв, тут сільрада планує зробити кладовище. Як так вийшло, що сільський цвинтар хочуть облаштувати над річкою – цікавимося у сільського голови.
Атовець Дмитро Забощук продовжує воювати за гарантовані йому законом 12 соток. У цей же час тисячі гектарів найкращої волинської землі безперешкодно отримують львів’яни. І прикриваються в своїх оборудках довірливістю таких самих, як Дмитро, героїв.