Замість заспокійливих таблеток – квіти і догляд за ними. Волинянка Ольга Куляша своє обійстя перетворила у місце, де трудиться тіло, але відпочиває душа. Саме її квітники допомагають не впадати у відчай і вселяють надію у нашу перемогу.

Що за рослини – морозники, і як живуть маріупольські троянди на Волині, – розповідає Марія Вавринюк.

Обійстя Ольги Куляші у Торчині з усіх боків оточене найрізноманітнішими квітами. Цією справою вона горить ще з дитинства. А з початком повномасштабної війни, каже жінка, вони ще й стали для неї найкращим заспокійливим.

«Душа болить за всіх, а квіти піднімають просто настрій і вселяють надію. От вони зацвіли. Ось дивіться, яка краса цвіте, – і хочеться жити тоді», – каже квітникарка Ольга Куліш.

А як згадує пані Ольга про жахіття війни – на очі навертаються сльози.

«Це був стрес великий, і до цього часу він дає про себе знати в душі. Це було дуже боляче і незрозуміло. Тому що наша держава така, народ такий приємний», – розмірковує жінка.

Ольга розповідає про своїх друзів-квітникарів з різних куточків України. Люди, які, як і вона, плекають любов до квітів, залишилися зі зруйнованими домівками, але улюблену справу полишати не збираються. Це Харків, Дніпрорудне, Маріуполь. До слова, саме з останнім містом-героєм у жінки пов’язана символічна історія. 12 років тому вона замовила у місцевих квітникарів насіння троянд.

«І вони в мене ростуть. І вони в цьому році, як ніколи, вижили. Я порівнюю це, як зараз стоїть Маріуполь. І це мої маріупольці, я їх так завжди називала, піднялися, ростуть і виживають у будь-яких умовах», – зазначає Ольга Куліш.

На квітниках пані Ольги – тисячі сортів різних квітів. Графілат, юка, мар’їн корінь, юнона, гіацинти, крокуси, кандик. Чи, наприклад, аліум каратавський.

«Така буде шапка велика-велика, як ваш мікрофон, ще більша, біла. Гарненька», – описує квітку квітникарка.

Зараз же Ольга захопилася морозниками. Ці квіти, каже, не кожному до душі, але її вони надихають.

«Морози, сходить сніг – і зразу бутончики з‘являються і починає цвісти. Теж так піднімає дух: тут почалася війна – а тут морозники виходять із землі й одразу радують цвітом. Вони стійкі, показують свою стійкість», – розказує жінка.

Морозники є махрові, темно-фіолетові, білі, рожеві, зеленкуваті. Є навіть смердючий морозник. Як поворушити суцвіттям – справді можна почути легкий специфічний запах. Тут панує краса та гармонія. Над квітниками літають метелики і бджоли. А між рослин на сонці ніжиться Василь Васильович. Господиня каже, що сюди кіт приходить відпочивати після того, як поїсть.

Через біду, яка є в Україні, спершу було важко зібратися, але нині Ольга Куляша точно знає, у чому її місія: яскравими квітами піднімати людям настрій, а виручені за продані саджанці гроші – передавати на потреби хлопців із передової. Тим більше, що це заняття приносить їй більше задоволення, а не клопотів.

«Одна справа полоти, сапати картоплю, буряк – це для мене дуже важко. А в квітах я можу просидіти весь день. Вони дають мені натхнення, здоров’я. Ну я кажу, це моя фітотерапія», – впевнена Ольга Куляша.