Це для глядача театр починається з гардеробу, а ось для акторів, працівників сцени і режисерів усе стартує з прохідної.
У Волинському академічному музично-драматичному театрі незважаючи на святковий день тривають репетиції. І хоча нині актори імпровізують і ще, так би мовити, «пристрілюються», голосу та емоцій ніхто не жаліє.
За плечами актриси Людмили Натанчук сотні зіграних ролей. Вона була і Мавкою, і Офелією, і Юноною, і циганкою Азою. Любов до театру, каже, заслуга батьків-театралів. Тому навіть у гримерці без рідних людей – ніяк.
Сцені Людмила віддала 20 років. Та пропри такий солідний творчий стаж, зізнається – головна її роль ще попереду. Треба лише не розгубити професійний запал.
Її місія особлива і складна. Пані Світлана – костюмер. Вже за тиждень перед виставою знає, у що буде вбрана акторська трупа.
У театрі жінка трудиться третє десятиліття. З тим, що роботу має творчу й відповідальну – погоджується. Тільки от вміння вправно обходитися із праскою та нитками, резюмує, суттєвого доходу не приносить. Тішить лише те, що є можливість спілкуватися з молоддю.
Всього у Волинському облмуздрамтеатрі працює понад півтори сотні чоловік. Це актори, музиканти, звукорежисери, постановники, хореографи, працівники сцени. В цілому, давній та збитий колектив, – каже директор Анатолій Глива. І нині усі вони братимуть участь у творчому капуснику з нагоди свята. Віншуватимуть один одного за відданість та терпіння.
Театрали певні, недофінансована культура – біда для країни. Тому знову і знову закликають владу не забувати про тих, хто стоїть на передовій вітчизняного мистецького фронту.