До Луцька приїхав ВІН – головний секс-символ країни, чарівний блондин і підкорювач сердець мільйонів жінок Олег Винник. Понад три місяці він манив лучанок своїм поглядом з білбодів і сіті-лайтів по всьому місту. І заманив – на концерт прийшли тисячі шанувальниць. Засипали квітами, плескали до болю в долонях і багато-багато співали.

Довідково: “Вовчиця” — пісня Олега Винника, що увійшла до україномовного альбому «Роксолана» (2013), але де-факто була випущена як сингл у червні 2013. Вважається однією з найпопулярніших пісень співака.Після виходу кліпу на цю пісню, прихильників Винника, більшість з яких складають жінки, стали називати молодими вовчицями

Найвідданіші прийшли заздалегідь

Початок концерту – о 20:00. Ми з колегою вирішили прийти раніше. По-перше, аби зайняти зручні місця, по-друге, аби зустрічати з камерою перших вовчиць. О 17:30 були на місці. Але були не лише ми – перші фанатки вже стояли біля зони контролю. З дітками та – як і годиться на концерт Винника – з букетами. На іподром, де мав проходити концерт, так рано ні нас, ні їх не пустили, тож чекаємо.

Поки стоїмо – колега знімає фанаток, а я розпитую охоронців про Винника. Хлопці у жилетах – з охоронної фірми “Легіон”, вони з Києва. Роками працюють з артистом.

– А розкажіть, який він? Дуже вибагливий? – питаю. Задала з 10 питань про його характер і поведінку. З’ясувати вдалося лише те, що “він простий, звичайний” і що скандалів не влаштовує. Не говіркі охоронці. Ну ок.

Вовчиць тим часом прибуває. На вході розкладають приклавки з сувенірами, повітряними кульками й іншими дрібничками, які притягують погляди дітей. 

Несли квіти, сувеніри і чай

Потрапити концерт з забороненими речовинами чи предметами – нереально. Юрба охоронців “шмонають” вовчиць: сканую спеціальними приладами й перевіряють вміст великих сумок. Але панянки й не проти: доводять, що до свого кумира йдуть “чисті”. Багато лучанок несуть подарункові пакети. У торбах – сувеніри, солодощі і чаї. Квітів – безліч.

“То шо, кричимо: “Алєжик”?!”

Ура! Ми (і вже сотні фанаток) на іподромі. На вході – сам Винник! Щоправда, картонний. Нічого, для селфі і такий згодиться. Біля нього зібралася ціла черга охочих зробити знімок. 

На іподромі встановили фуд-зону. Тож усі, хто поспішав на концерт після роботи й не встиг перекусити, могли поласувати смачненьким.

Ми ж одразу взялися моститися якомога ближче до сцени. Займаємо місце, поки воно є. Ближче до сцени – то дуже відносно. Від нас до неї метрів 30. Але ця відстань здалася мізерною, коли ми роззирнулися і побачили, СКІЛЬКИ народу стоїть позаду.

Всі чемно чекали до 20:00, а тоді почали запрошувати Винника, який, як це часто буває з зірками, трохи затримувався (чи то пак витримував паузу). Оплески раз по раз звучали у різних кінцях юрби.

– Якось неорганізовано ви те все робите, – кажу я достатньо голосно, аби розворушити жіночок навколо.

– Точно! – Каже дівчина неподалік. – То шо, кричимо “Алєжик”?!

І “Алєжик” кричали, і “Вовчицю” співали, і плескали. І нарешті добилися свого. На сцену вийшов Винник. І понеслося…

“При чому тут костюм? В нього пісні душевні”

“Знаєте, – каже повільно зворушливим голосом (ну він так вміє, ви знаєте), – я так переживав за цей концерт! Тут таке місце – болото було, хлопці калюжі піском засипали, а зверху тирсою, а потім сінком їх притрушували. І ще передавали дощ. І я боявся, що ви не прийдете. Але ви прийшли, я такий щасливий!”

І поки Олег на сцені ділиться переживаннями, фанатки аж пищать від нетерпіння.

Для розуміння: цього дня я вперше зрозуміла значення фразеологізму “Як на тебе шитий”. Бо той костюм, що його вдягнув Винник, реально НА НЬОГО ШИТИЙ. Олег, як завжди, ідеально причесаний.

– Ху-у-ух, – зітхає після першої пісні жіночка, що стоїть біля мене.

– А що, – питаю жартома, – правда гарний костюм?

– Та причому тут костюм! В нього пісні душевні. Але і красівий Алєг, нічо не скажеш.

Далі – все наче в тумані

Винник “відскакав” на сцені повні дві години. Відлучився лише на кілька хвилин – перевести подих і переодягтися. Гостей тим часом розважала його бек-вокалістка Таюне.

Дві години драйву і море емоцій. Квітів – вагон!

“Певно, всі квіткові кіоски сьогодні порожні”, – жартує Винник, забираючи чергову порцію букетів.

Публіка, до речі, прийшла різна: і прості жіночки віком 40+, і стильні панянки зі збільшеними губами й татуйованими бровами, і підлітки, і молодь, і чоловіки. Так, на концерті Винника були чоловіки. Їх було багато. І, судячи з їх поведінки, прийшли вони добровільно, а не тому що дружини змусили: махали головами в такт і навіть підспівували.

Публіка співала (більше кричала й пищала від щастя), танцювала і довго-довго не відпускала кумира. На біс Винник виконував свої хіти “Счастье”, “Нино”, “Вовчиця”. Таке не гріх би й втретє почути.

“Я завтра на дачу не поїду”. Фінал

Олег і вся його команда вклонилися. Це означає лише одне – концерт таки закінчився. Більше повернути їх на сцену не вдалося, хай як старалися глядачі. Що ж, пора розходитися.

Величезна юрба ринула до виходу. Що цікаво – йшли цивілізовано, ніхто не штовхався і не поспішав. Геть усі – на емоціях. Одні (ще не відійшли від виступу) наспівували “Вовчицю”, інші – обговорювали вбрання героя вечора (бо ж таки гарний був той костюм!).

– Нє, я все таки завтра на дачу не поїду, – впевнено заявляє жіночка років 45-ти подрузі дорогою від іподрому.

– Правильно, – каже та, – треба відпочити.

Справді – правильно. Правильно, що цього дня тисячі жінок покинули свої кухні-плитки-пральні машинки і пішли на концерт. Правильно, що відволіклися від хатніх клопотів. І правильно, що витяг їх з щоденної рутини саме Винник. Бо хто, як не він?

Авторка: Наталія ГОЛУБ

Фото Поліни БЕРЕЗЮК