28-29 серпня Україна вшановує українських військових, які загинули у бою під Іловайськом котлом у Донецькій області. Тоді, наших силовиків, які переважно складались з добровольчих батальйонів, оточили російські війська.

За наказом Володимира Путіна для бійців створили гуманітарний коридор. За домовленостями вихід з оточення мав відбуватись без зброї. Українці колонами рушили з міста, під час цього їх розстріляли. Іловайська трагедія назавжди врізалась в пам’ять для усіх українців.

Кривавий серпень 2014-го. Іловайська трагедія забрала сотні життів українських добровольців. Інформаційна війна, страшний полон і День Незалежності під обстрілами.

Це боєць добровольчого батальйону “Світязь” Андрій Квач. Момент, коли п’ять років тому, він повернувся із зони бойових дій. Разом з волинськими побратимами чоловік обороняв Іловайськ. Тоді сорок волинян опинились в оточенні бойовиків. Вийти з так званого “котла” мали гуманітарним коридором, який пообіцяли надати сепаратисти зі своїми російськими кураторами.

Під час боїв за Іловайськ, з сьомого по 31-е серпня загинули 368 українців. З них, семеро волинян з роти “Світязь”. Ще 18 оборонців – вважають зниклими безвісти.

Ці обстріли тривали до 18-ї вечора. Після чого, українські військові опинились в оточенні.

Саме в ніч з 28 на 29 серпня Володимир Путін звернувся із закликом аби українським військовим, які опинились в оточенні, відкрили гуманітарний кордон. Вихід мав відбуватись без зброї.

О 8:15 українські бійці організованими колонами розпочали рух з міста за домовленими з росіянами маршрутами. Колони з нашими бійцями розстріляли на марші.

Волинські вояки кажуть, що зараз, попри те, що пройшло п’ять років, – згадувати Іловайськ важко. Михайло Тальмончук розповідає про найважчі для нього періоди у війні. І це не завжди бойові миті.

Але чи не найважче, кажуть хлопці, тоді було їхнім рідним.

Вони, боролись за вільну країну, спокійне життя у ній та з Іловайська трагедіяа майбутнє своїх родин.