За одним столом в художній школі Луцька діти з усіх куточків України. Понад три місяці вони приходять сюди, аби навчитись малярству, художньому мистецтву в рамках проєкту арттерапії. Наша знімальна група разом з дітьми на уроці зі скульптури вчилась ліпити слона. Що з цього вийшло, дивіться у сюжеті.
Арттерапія в художній школі триває від березня. Понад сто дітей приходять сюди, аби відвідувати найрізноманітніші уроки. Тут були малярство і живопис, а сьогодні тепер маємо нагоду відвідати урок зі скульптури й побачити, що таке ліпити зі справжньої живої глини.
Степан Карпусь із Харкова разом із шестирічним сином Власом беруть перший шматок глини. Понад три місяці вони живуть в Луцьку і відвідують Луцьку художню школу в рамках проєкту арттерапії.
«Ми й малювали, ми й аплікації робили, ми ліпили з глини, ми разом панно малювали, розмальовували писанки. Це надзвичайно великий спектр усякої творчості», – розповідає чоловік.
Такої можливості займатись творчістю родина в рідному Харкові не мала. Саме Луцьк став місцем тимчасового перебування. Але усі вироби, які вдалось зробити тут, заберуть додому, щойно стихне війна.
«Надія є завжди, ми мріємо повернутись додому. Але ситуація в Харкові зараз надзвичайно важка. Було якесь поліпшення, але знову йде загострення, а ми з регіону, який найближче до Белгородської області, і там обстановка дуже складна», – каже Степан Карпусь.
Складна ситуація вдома і війна зібрали цих дітей за одним столом. До них охоче долучається й малеча з Луцька. Тож в кабінеті арттерапії на занятті майже всі куточки України. Діти і їх батьки вчаться відпускати минуле під час ліплення.
«Те, що дійсно в них на серці, якийсь настрій, чи переживання, чи негативні емоції – щоб вони могли вилити в цей виріб», – пояснила викладачка скульптури Луцької художньої школи Наталія Пилипчук.
Як зліпити слона, який, до речі, є символом одного із луцьких парків, вчили на черговому занятті.
«Вони просто поринають у свої якісь спогади, щось згадують. Я їх намагаюся спрямувати на якийсь мультик, який вони бачили, чи колись десь вони відвідували цирк. Щоб вони намагались згадати, поринути в колишнє щось позитивне», – зазначає викладачка.
Мама семирічної Олександри каже: діти після уроків діляться про отримані знання, розповідають про інші міста своїх однолітків і з нетерпінням чекають уроків.
«Ми почали відвідувати атртерапію з початку березня, і ми не думали, що дитина настільки зацікавиться. Дитина настільки в захваті від занять», – запевняє мама відвідувачки арттерапії Олена Чернета.
І поки слоненята учнів підсихають на дощечках в класі, в іншому кабінеті розпочинається арттерапія на гончарному крузі.
За кілька хвилин, об’єднавши зусилля усіх дітей, народжується спільний гончарний виріб.
«Це іде розвиток для фізичного і духовного тіла людини», – каже викладач скульптури Луцької художньої школи Анатолій Солтис.
Усі вироби дітей можна побачити в художній школі, хоча учасники арттерапії з неперпінням чекають, коли зможуть забрати скульптури до рідного дому. Наприклад, Анастасія з Харкова.
«Як можна його тут можна лишити… Хоча хотілося б щось подарувати місту Луцьку за такий прийом», – висловилася дівчина.
Аби художні спогади про наше місто полетіли у всі куточки України, Луцька міська рада і надалі сприятиме продовженню проєкту арттерапії в місцевій художній школі. Адже, як кажуть викладачі, вона надихає дітей на творчість, яка здатна зцілювати усі негаразди.