Волинянка Мар’яна Гірич працює на круїзному лайнері. На величезному судні дівчина провела півроку. Побачила Філіппінські острови, Бора-Бора та Мексику. Наступний її маршрут – на Аляску.
Про це пише Район.Шацьк.
Як дівчина потрапила на лайнер?
Ще у студентські роки дівчина прагнула до мандрів та використовувала будь-яку можливість для подорожей Україною та країнами близького зарубіжжя. Чотири роки тому вперше почула про роботу на круїзних лайнерах, яка давала можливість не лише заробити, а й побачити екзотичні туристичні країни.
«Стала шукати інформацію в Інтернеті, довго придивлялася до різноманітних фірм. Зрештою, «націлилася» на всесвітньо відому американську туристичну компанію «Princess kruises», яка володіє майже 30 лайнерами по всьому світу, та подала туди заявку», – розповідає Мар’яна.
Майже три місяці знадобилося, аби належно оформити документи, пройти співбесіду, тести та відбір, адже компанія ставить певні вимоги до персоналу. Були тести на знання англійської мови, загальні стандарти обслуговування, правила безпеки. Були запитання і про сам корабель.
Що робила на волинянка на кораблі?
На кораблі Мар’яна працювала офіціанткою та обслуговувала «шведський стіл» і пасажирів біля басейнів, інколи допомагали прибирати. Проте спочатку новачків направляли вчилися у їдальні для персоналу, а вже потім – до клієнтів. Загалом робочий графік становив 12 годин в день (з 11 ранку до опівночі з півторагодинною перервою на обід).
«За обідню перерву встигали поїсти й відпочити, робили все на «автоматі». Узагалі життя на лайнері – динамічне та сповнене руху. Це своєрідне містечко на воді. Хоч там є своє доволі жорсткі правила. Наприклад, не можна було розмовляти по телефону у коридорах. Ми суворо дотримувалися правил сортування сміття, економили воду, а обслуговуючому персоналу забороняли мати у кімнатах електроприлади, наприклад, невелику електроплитку. Якби цих правил не дотримувалися, була б справжня катастрофа», – ділиться враженнями дівчина.
Перше враження від круїзного лайнера «Еmerald Princess» шокувало шачанку: велетенське судно, на борт якого могло уміститися дві третини населення Шацька, з розкішними кімнатами для пасажирів, спортзалами, СПА-салонами, кафе та 8 ресторанами, розважальними закладами та казино – усе дихало розкішшю та блиском. Кімнати для персоналу були більш скромними (розраховані на двох людей, з санвузлом на дві кімнати), але чистими та затишними.
Серед трьох тисяч пасажирів більшість – американці старшого віку, котрі після виходу на пенсію подорожують та відкривають для себе світ. З обслуговуючого персоналу лише до 20 українців, решта – вихідці з Сербії, Азії та Філіппін (майже 80%). Траплялося, що на роботу (найнижчі посади з обслуговування та прибирання) йшли люди, котрі зовсім не розуміли суті своїх обов’язків, лише спокушалися можливістю поплавати на лайнері. Але вони довго не затримувалися, бо їх звільняли через те, що не справлялися зі своїми обов’язками.
Як персонал встигає ходити на екскурсії?
Робота на лайнері була дуже важкою, та все ж була можливість у єдиний на два тижні неповний (до третьої години дня) вихідний, під час зупинки на великій землі, викроїти час для екскурсій та побачити найбільш визначні місця, оцінити красу туристичних містечок та екзотичних островів. Тому ці вихідні найбільше запам’яталися.
«Наш лайнер виходив із Лос-Анджелеса (США) чи Ванкувера (Канада), зупинявся у Мексиці, потім прямував до Бора-Бора та Філіппінських островів. Найважчими були чотири дні, проведені у морі, коли жодного разу не сходили на берег. Спершу відчувалися симптоми морської хвороби, але після спеціальних пігулок усе минало. Оглянути туристичні місцини ми могли лише зранку: вставали о шостій, спускалися на берег і ходили у місця, відзначені у путівниках. Одного разу навіть поїхали на приватний острів у Бора-Бора, де зупинилися у готелі. Враження від цього – просто неймовірні. Звичайно, що хотілося побачити значно більше, але була задоволена навіть тим, що є, бо розуміла, що це унікальна для мене можливість відкрити для себе нові країни, побачити нове життя. Тому користувалася цим шансом по максимуму», – ділиться враженнями Мар’яна.
Круїзна подорож шачанки у ролі офіціантки тривала шість місяців (відповідно до умов контракту), після чого на два місяці приїхала додому, щоб побачитися з рідними та друзями. А вже 25 травня Мар’яна знову вирушить працювати на більш потужному лайнері (на 5 тисяч пасажирів), але на цей раз її піврічний маршрут проляже на Аляску (США).
