У свої п”ятдесят Валентина так і не має домівки. Хороми жінки – два м’які крісла під мостом у Луцьку. Каже, що живе тут останні три роки разом зі співмешканцем Романом. У чоловіка – закрита форма туберкульозу.
Таких, як Валя і Роман у Луцьку – близько сотні. Днями порпаються по смітниках, шукають макулатуру і метал, вночі – гріються. Нерідко лучани викликають поліцію до безхатьків, які наробили біди або ж самі втрапили у неї. Однак патрульним таких людей забирати нікуди.
Місць, де бездомні можуть переночувати влітку, у Луцьку немає. Взимку, коли на вулиці – морози, працює Центр обліку бездомних громадян при церкві ФІміам. Однак там всього 12 місць, а прийти у центр можна лише зі свіжими результатами медогляду і тверезим. Лучанка Ольга Бузулук написала петицію, в якій просить чиновників звернути увагу на проблеми бездомних. У міській раді натомість запевняють, що роблять усе можливе.
У 2013 році чиновники хотіли відкрити центр для бездомних в приміщенні амбулаторії у мікрорайоні Вересневе. Тоді запротестували місцеві, які не захотіли жити по-сусідству з безхатьками. Минуло п’ять років, а іншого помешкання, як міст на Перемоги, для безпритульних у Луцьку так і не знайшли.