Ще одна громада перейшла у Православну церкву України. Зібрання в селі Щурин тривало зо три години. Прибічники УПЦ МП наводили свої аргументи, щоправда, цього разу більшість їх не чула. Не допомогли і заклики залишитися в УПЦ й деяких бійців, які нині захищають Україну. Бо докази, як протягом радянської окупації зросійщували храм, вражали.

Про історію Миколаївської церкви і перипетії переходу розповідає Костянтин Яворський.

Свято-Миколаївському храму в селі Щурин колись Рожищенського, а нині Луцького району – 361 рік. І колись це була українська церква. Із приходом «совєтів» служби припинилися. Проте після Другої світової війни служіння відновили і правили тут саме українською. Щоправда, недовго.

Із 60-х років тут уже правили церковнослов’янською. Але сам храм, попри все, нагадував про своє коріння.

«Отченаш» на куполі був українською мовою. Може, до 2000-го, як був ремонт. Наш батюшка сказав, що треба його там прибрати, і українські слова прибрали. Я його питаю: нащо ви то зробили? А він каже: бо було багато помилок», – розповідає мешканка Щурина Марія Карп’юк.

Священник відповів, що це йому таке порекомендували послушники з Почаєва.

Проте, на думку прихожанки, справа не лише в мові.

«Скільки я туди ходила, а я 20 років ходила співати, жодного разу за Україну не служилося. Там ніколи не було слова «Україна». Тільки «русская зємля», – запевняє жінка.

Мову про зміну підпорядкування церкви заводять уже не вперше. Три роки тому цього зробити не вдалося: і голосів не вистачило, і священник був непохитним. А ось зараз він уже був готовий почати служити українською мовою, але патріархат змінити відмовився.

«Я – священник і син священника. Я з отаких маленьких літ причащатися бігав. Ну поки не знайдемо якоїсь золотої середини, щоб усім підходила, я не можу відступити від канонів нашої православної церкви», – заявив отець Григорій.

Сам священник був небагатослівним. Його головний аргумент: в статуті УПЦ ніде не написано «Московський патріархат», тому вони, мовляв, незалежні.

Проте в Російській православні церкві так не думають і надто переймаються переходами українських церков. До прикладу, на сайті РПЦ повідомили про перехід церкви в Дубищі Волинської області.

Противники переходу щуринського храму кажуть, що це не на часі.

Проте цього разу в залі клубу було більше прибічників переходу.

«Я ідею виніс, щоб на сесії вирішили це питання. Просто прийняти рішення, що все російське в нас має бути заборонене. Історія пішла. Назад вороття немає», – упевнений мешканець Щурина, сімейний лікар громади Володимир Мусійчук.

За перехід громади з УПЦ в ПЦУ проголосували 149 зареєстрованих. Проти – 57. Отже, і храм, і громада змінять підпорядкування.

Та й, крім церкви, тут є що змінювати. Над стадіоном бовваніє символ Оліміпади-80 із кремлем, а на клубі – табличка про те, що він побудований на честь 50-річчя радянської влади.

«Думаю, за пару днів приберуть. Зам на місці, дам задачу, приберуть. Якщо чесно, уваги не звертав», – запевнив Доросинівський сільський голова Микола Касянчук.

У Доросинівській громаді – 13 сіл. За останній тиждень до Православної церкви України перейшли релігійні громади двох із них. Крім Щурина, раніше таке рішення прийняли й у Вічинях. На черзі, каже голова, – Ворончин.