Міжнародний скандал на Волині – боротьба за 11-річну Злату триває три роки. Батьки певний час проживали в Іспанії, а коли долі розійшлися, постало питання: з ким залишиться дитина. Результат домовленостей – дівчинку на Україну забрав батько. Однак з часом мати заявила на неї свої права і заходилась відсуджувати доньку. І таки відсудила. Тепер попри бажання батька та самої Злати виконавці намагаються передати її матері.
Детально у ситуації розбиралися журналісти 12 каналу.
Для 11-річної Злати найдорожча людина у світі – батько. Майже усе своє життя вона живе удвох із ним, що в Іспанії, що тепер – в Україні. Злата була геть маленькою, коли її мама пішла із сім’ї. Жінка нічого не мала проти, розповідає Тато Марек, коли після розлучення він із донькою вирішив повернутися в Україну.
“Колишня дружина проживала з наркозалежним, не мала фактично де жити і дитина постійно проживала разом зі мною. Через пару місяців вона написала мені, аби я повернув дитину назад. Я нагадав, що ми ж домовилися, я вже дитину влаштував у школу. А на той момент вона навіть не зняла житло, у неї його так і не було”, – розповідає Марек Ольшевський, батько Злати.
Повертатися до мами Злата категорично відмовилася. І мати подала позов про викрадення дитини. Дві судових інстанції врахувавши думку дівчинки, стали на бік батька.
“А третя інстанція – касаційна – нам все зруйнувала. І от зараз ми на стадії виконавчого провадження, нас “кошмарять” виконавці і постійно якісь незрозумілі дії”, – ділиться Марек Ольшевський.
Днями судові виконавці, поліція, служба у справах дітей учергове прийшли відбирати Злату у батька. Однак адвокати Марека Ольшевського певні, що дії виконавців незаконні. Бо у рішенні суду – про матір жодного слова.
“Йдеться про те, щоб повернути Ольшевську-Савенко Злату в країну постійного проживання, королівство Іспанію. Ні в межах провадження, ні в рішенні суду і слова немає про повернення дитини матері”, – пояснює адвокат Олег Лягутко.
Попереднього разу з виконавцями приїздила і матір дівчинки. Вилучення не сталося, бо Злата проходила лікування у Києві. Жінка ж була певна, що це хитрощі.
Виконавець вкотре цікавиться, чи дівчинка, бува, не передумала.
“Я нікуди з нею не поїду”, – впевнено заявляє дівчинка.
Та значення це не має. Виконавці констатують: без матері малу не забиратимуть. А от сама вона наступного разу може зробити це, хоч і силоміць. Натомість присутній при виконавчих діях дільничний застерігає: це трактуватиметься як насильство і каратиметься законом. Свої аргументи наводять і правники.
“Дитина категорично відмовляється їхати за межі України, вона є громадянкою України і на неї поширюються права громадян України, тому примусово зобов’язати видворити її за межі України законодавчо не можна”, – каже Олег Лягутко.