Замість дорогої вишуканої тканини – шкіра. Замість дизайнерських костюмів для бізнесменів – тактичні рукавиці для українських військових. Всесвітньо відомий кравець і дизайнер Руслан Лазарєв, який має ательє високої моди, нині волонтерить.

Наша Анастасія Качина побувала у домашній майстерні відомого кутюр’є. Про те, чи важко було покинути справу життя і чому приміряє кожну із пошитих рукавиць, – дивіться в сюжеті.

Невеличку кімнатку у власному будинку Руслан Лазарев називає «домашнім ательє». На стінах – різні відзнаки світового рівня, поруч – відкладені до кращих часів лекала елегантних костюмів та зразки дорогезних тканин. Нині він працює лише зі шкірою.

У складний для України час Руслан Лазарев шиє рукавичці для нашої армії. Він – модельєр зі світовим ім’ям. Протягом 15 років працював із найвідомішими кравцями Італії, його дизайнерські костюми носять як королівські сім’ї, так і відомі бізнесмени.

Уже понад тиждень відомий кутюр’є працює для нашої української армії. Шити тактичні рукавиці, каже Руслан Лазарев, не надто просто.

«Тут бачите, дуже багато деталей різних, щоби це все зробити. Бо навіть оця внутрішня частина складається з трьох деталей: одна, друга, третя. Потім оці між пальчиками… Вони прошиваються не дуже просто», – пояснює дизайнер.

У середньому, розказує, на пошиття однієї рукавиці йде до години. Це можна робити і швидше, зізнається, якщо працювати, як машина: пошив одну, взявся за іншу. Сам же дизайнер кожен готовий виріб приміряє, а буває – і перешиває.

«Коли одягаєш її на руку, вона дуже так щільно, ніби по розміру заходить на руку, бачите? Виходить, коли береш автомат стріляти чи інші різні роботи робиш, то відчуваєш дуже таку якусь силу. Чому? Тому що річ, яка пошита по руці, вона і гарно виглядає», – розказує кравець.

Величезну увагу Руслан Лазарев приділяє швам. Кожен із них, каже, повинен бути дрібним та м’якеньким.

Заготовлений, себто нарізаний, матеріал, каже, йому привозять. Стареньку машинку віддав йому лучанин Андрій Дудар, після зустрічі з яким Руслан Лазарев і почав шити рукавиці для військових.

Якщо буде потреба, запевняє майстер, готовий навчитися шити і бронежилети, і розгрузки. У час, коли вся Україна задається питанням «як наблизити перемогу?», кожен воює, як може. Хтось зі зброєю в руках або скальпелем, а хтось, як він, – зі старенькою швейною машинкою.