Життя у селі, як то кажуть, не мед. А людей, які там проживають по-де-куди називають тими, що встають раніше Бога, о п’ятій ранку. Чи не кожну жінку у хліві чекають корови, яких треба помити та подоїти. Після того – приготувати сніданок на всю сім’ю, сезонні роботи. Цей список можна продовжувати довго.
Адже сільська жінка не боїться роботи. Вона до цього вже звикла.15 жовтня увесь світ відзначає День сільських жінок. Ця дата затверджена Генеральною асамблеєю ООН у 2007-му році.
Тож пропонуємо вам провести день із волинянками, які мешкають у селах.

Ольга Шмат проживає в унікальному селі під Білоруссю – Сваловичі. Тут усього 18 жителів. Майже всі – пенсіонери. Молодь давно повиїжджала в обласний центр, а то й далі. Тож баба Оля, як вона сказала її називати, живе разом зі своїм чоловіком. Майже всю працю жінка вкладає в невеличкий город біля хати. Показує нам ще зелені помідори.

Жінка радіє кожному врожаю. Адже купувати можливості майже немає. Імпровізований магазин на колесах приїжджає раз на тиждень, в середу.

Село Велимче. Край багатий на гриби і ягоди. На кадрах початок сезону чорниць. Місцеві жінки йдуть до лісу. Збирають чорниці і при цьому співають. Так було заведено здавна.

Збір ягід чи не єдиний заробіток у селі, крім врожаю з полів і молока, яке дають корови. Тож буває вони проводять в лісі весь день.

Кошари. Село на кордоні трьох країн України, Білорусі та Польщі. Людей тут теж небагато, менше півсотні. Колись у Кошарах тримали і корів, і коней. Нині немає нічого.  Пані Віра розповідає, що живе по-простому.

Тільки от самій живеться не вельми весело.

Веселять жінку дві кози і їхні козенята. А найбільше її козел Боря.

У Віри Лук’янчук є діти та внуки. Час від часу вони її навідують.

Нині багато хто недооцінює працю сільських жінок. Звичайно, їхні проблеми й пріоритети можуть відрізнятись від міських. Проте, працюють вони не менше. Хоча, колись, вони також мріяли стати лікарками, економістками чи вчительками. Проте, з тих чи інших причин, а найімовірніше фінансових, вони не могли цього зробити. Але не зупинились і розпочали будувати своє, іноді, не просте, сільське життя.

На їхніх тендітних плечах тримається усе: і господарство, і кухня, і купа сезонних робіт. Мова про сільську трудівницю. 15-го жовтня у неї свято: день сільської жінки. З цієї нагоди ми підготували сюжет. Спілкувалась із героїнями Марія Вавринюк.

Якщо ви знайшли помилку, повідомте редактора, для цього виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.