Хтось б’є собі патріотичне тату, хтось вивішує прапори на вікнах, а хтось вбирається в одяг із принтами української символіки. З початком повномасштабної війни дедалі більше людей намагаються всіляко заявити про те, що вони з України.

Наша Анастасія Качина дізналася, де у Луцьку придбати унікальні вироби та речі з українською символікою, і познайомилася з майстринею, яка у кишені наших захисників ховає ляльки-мотанки. Детальніше – у сюжеті.

У руках майстрині Галини завше гачок для в’язання, а стіл майорить різнобарв’ям тканин та стрічок. Її, без сумнівів, можна назвати обличчям головної пішохідної вулиці Луцька. На Лесі Українки її не зустрінеш, хіба якщо з неба ллє. Сьогодні ж вона знову продає свої мотанки.

«Травничка – для того, щоб люди були здоровими. Вона робиться тільки на траві… Це – захисниці дому», – демонструє майстриня свої вироби.

Ангел-охоронець лишився один – за лічені дні розкупили, пояснює пані Галина. Є у майстрині і янголята, яких вона не продає.

«Я їх тут роздаю, як ідуть хлопці з госпіталів. Ми їх робимо, і в Польщі робили, волонтери забирали, саме для армії», – наголошує жінка.

Та найпопулярнішими є мотанки-захисниці. Днями, розказує луцька майстриня, вона передала десятки таких у Німеччину – в госпіталь, де лікують поранених захисників України.

Сила ляльки-мотанки є тоді, каже пані Галина, коли в неї вірити.

«У 2014 році я подарувала зятеві по сестрі. То в нього була мотанка, і він так пройшов. Коли він пішов з армії, то подарував другові. І каже, обидва живі. Така, каже, впевненість що є захист», – розповідає майстриня.

Пані Галина певнить: її ляльки-мотанки – то не просто шматки тканини.

«Як я роблю захист? Найперше – молюся тричі «Отче наш», а потім починаю робити. І роблю завше мотаночку на новий місяць», – ділиться досвідом майстриня.

Віру Шнит знає теж чи не кожен лучанин. На невеличкому столику волинянки десяток квітів із натуральної шкіри. Є у мисткині й вироби з бісеру. Нині ж, розказує, попитом користується усе, що зроблене в патріотичних кольорах.

«Є такі чокери. Обруч у мене ще такий лишився жовто-блакитний. Браслетики. Тут у нас практично у всіх майстрів є українська символіка, і буде її ще більше, тому що вона актуальна, вона на часі» , – пояснює Віра Шнит.

Із приїздом до Луцька переселенців, каже, вироби розходяться значно швидше.

«Навіть от магніти з Бандерою беруть люди з Харкова, що мене спочатку вражало, зараз я до цього звикла. Вони до Бандери колись ставились, може, не так, як зараз, але прозріння якесь приходить. Шкода, що в такий спосіб», – розмірковує майстриня.

На столі художниці-керамістки Жанни Миляшкевич теж побільшало жовтого й блакитного кольорів.

«Багато дійсно патріотичного стало. Жовто-блакитне, не лише червоно-чорне. Дуже полюбляють, щоб були нотки нашого прапора», – каже художниця-керамістка Жанна Миляшкевич.

Переселенці, розказує мисткиня, купують здебільшого щось невеличке – те, що можна взяти в дорожню сумку.

Продаються на вулиці Лесі Українки і патріотичні футболки. Їх можна придбати у центрі туристичної інформації. Ціна – до 450 гривень.

До слова, дизайн футболок розробила менеджерка центру туристичної інформації Владислава Касянчук.

«Цей шрифт, який ми бачимо, суто український, він був придуманий ще у 2002 році. Ми подумали, що варто його актуалізувати. Тому що дуже велика кількість людей про цей шрифт взагалі не знає», – повідомила Владислава Касянчук.

Здебільшого у центрі туристичної інформації, розказує вона, люди купують патріотичні брелки та магніти. Продають тут також прапори України, листівки, вишиванки, кружки й сумки.