Підлітки – це коли людина вже не дитина і ще не доросла, але при цьому вона вважає себе дорослою. Батьки ж продовжують сприймати її дитиною. На цьому ґрунті виникають бунти, істерики, конфлікти, які іноді буває важко розв’язати. Психологиня Оксана Кондратюк дала поради батькам важких підлітків, дотримуючись яких, можна полегшити життя собі і дітям.

Про це йшлося у програмі «Ранок LIVE» на 12 каналі 14 лютого.

Говорити з дитиною, як із дорослим. Коли ви спілкуєтеся зі своїми донькою, сином, дивіться на нього (неї), як на дорослу людину. Адже вони саме цього хочуть, хоч і не є дорослими. Потреба в незалежності у них закладена на біологічному рівні. Що швидше батьки зрозуміють це, то легше мине важкий період, менше буде криз.

Частіше радитися з дитиною. Потрібно запитувати: «А що би ти порадив?»,  «Як ти думаєш, як мені вчинити в цій ситуації?».

Встановлених у родині правил дотримуватися всім, а не лише підлітку. Забороняти дитині телефон і в той же час самому в ньому сидіти – неправильно. Діти дивляться на батьків – і беруть з них приклад. Батькам виконувати дані обіцянки – тоді й діти матимуть стимул це робити.

Комунікувати з дітьми. Корисно запитувати: «Що тебе не влаштовує?», «Що б ти хотів змінити?». Крім самостійності і незалежності, діти потребують ще й контакту з батьками. У них сильна потреба в батьківських любові, підтримці, живому спілкуванні.

Пам’ятати, що істерика і гримання дверима – для підлітка норма. Коли дитина бунтує, замикається у кімнаті на ключ, батькам важливо розуміти, що це варіант норми. Звісно, якщо це трапляється інколи, а не постійна практика. Таке стається не тому, що дитина погана, а через процеси, які відбуваються в її організмі. Батькам при цьому потрібно, як то кажуть, вдихнути-видихнути і зайнятися собою. Проаналізувати, чому так сталося. Істерика не може взятися на рівному місці. Як правило, це відбувається, коли дитину контролюють, забороняють, опікають. Якщо ці механізми знизити – до істерики не дійде. Якщо вже сталася істерика – потрібно дати можливість їй відбутися.

Не знецінювати почуття підлітка. Кохання – обов’язковий етап дорослішання. Якщо дитина йде до батьків і ділиться своїми переживаннями – це дуже добре. Значить, вона їм довіряє. У такий момент важливо не відштовхнути підлітка. У жодному разі не можна говорити фраз на кшталт «яке там кохання у 12 років», тому що для них це мегапроблема. Якщо починати знецінювати почуття дитини, буде ще більше розчарування,  в тому числі й у батьках. Дитина шукатиме когось на стороні, щоб поділитися. І не факт, що той співрозмовник буде достойний.