Знаходить інформацію про тих, від кого звісток немає вже роками. Багатодітний батько, який утік із Луганська у 2014-му, створив найбільшу базу даних про зниклих, загиблих і полонених. Уже 8 років чоловік допомагає родичам знайти своїх героїв або принаймні дізнатися, чи вони ще живі. Особливо гострою ситуація стала з початком повномасштабної війни.

Про те, скільки зниклих, загиблих і знайдених, волонтер розповів Ользі Матвєєвій.

Понад 5 тисяч безвісти зниклих людей. Кілька сотень знайти вдалося. І, на жаль, щонайменше 16 тисяч через бойові дії загинули. Це одна із найповніших і найдостовірніших баз даних, де збирають інформацію про зниклих, загиблих і полонених.

З найрізноманітніших джерел звістки про зниклих безвісти людей вишукує засновник порталу Геннадій Щербак. Цій справі присвячує майже усі години в добі й усі свої сили вже 8 років. Пригадує, як до нього звернулися вперше із проханням знайти психолога для пораненого бійця.

«Він втратив усі кінцівки, з багатодітної сім’ї. І потрібно було вмовити повернутися додому, тому що він не хотів бути тягарем», – розповідає Геннадій Щербак.

Психолога, ділиться, знайшли, але тоді вже довелося шукати самого бійця. Як виявилося згодом, він загинув. Те, що збирати інформацію про зниклих потрібно, зрозумів ще тоді. 5 вересня 2014-го називає переломним днем.

«Була засада біля Щастя, де загинуло багато хлопців з 80-ї бригади, з «Айдару». Саме з цього дня почалася конкретно ця робота», – пригадує чоловіка.

Попри те, що Геннадій – луганчанин, займатися цією справою почав уже у Луцьку. Він – батько п’яти донечок, й через його активну проукраїнську позицію та неодноразові мітинги на окупованих територіях родина змушена була покинути рідний дім.

«В один із днів нам подзвонила сусідка нашої квартири. Ми винаймали в іншому районі, що нас і врятувало. Вона подзвонила і сказала, що «по вас уже приходили хлопці зі зброєю», – ділиться спогадами волонтер.

Так, уже 8 років у Луцьку чоловік шукає безвісти зниклих чи принаймні інформацію про них. Найважче, ділиться, психологічно.

«Переживаєш і пропускаєш через себе… До 24 числа я вже доповзав, сил уже жодних не було», – каже чоловік.

Та із початком повномасштабної війни команда Геннадія взялася за роботу з новими силами. Бо її побільшало. Механізм пошуку людей, ділиться волонтер, із 2014 року незмінний.

«Перші кроки – це написання заяви в поліцію. Поліція одразу запропонує здати аналізи ДНК, які потрібно обов’язково зробити. Звісно, отримати витяг з ЄРДР про те, що відкрите кримінальне провадження, і пам’ятку потерпілого», – пояснює волонтер.

На самому порталі вже залишили більше 5 тисяч заявок. Там є і списки, які оновлюють постійно – це і полонені, і люди, яких, наприклад, примусово депортували з Маріуполя в росію.

«Дуже багато людей, які вважались безвісти зниклими, виявились загиблими… І основна частина це понад 3 тисячі людей – про них нема жодних свідчень», – розказує Геннадій Щербак.

Дуже важко, розповідає він, це ділитися такими звістками із близькими. Їх намагаються підтримати психологічно, а також допомагають офіційно отримати статус безвісти зниклого замість дезертира, аби зберегти чесне ім’я героїв перед державою.