Поблизу Луцька живе ткаля Світлана Курбан, яка облаштувала майстерню на горищі. Там виготовляє килимки ручної роботи та автентичні серветки.

Посеред невеликого приміщення стоїть головний робочий інструмент – ткацький верстат. За ним пані Світлана проводить чи не увесь свій час.

Знаною ткалею, розповідає, була її прабабуся. Але таких навичок в дитинстві Світлана Курбан не перейняла, до справи повернулася лише п’ять років тому. Придбала верстат і усьому вчилася самотужки: десь інтернет допомагав, десь колеги.

Нині майстриня працює над серветками. Та перед тим, як братися за основний процес, каже, треба ще добряче підготуватися.

 “Спочатку наснувати нитки, потім їх протягнути в оці вічка, потім протягнути в ті вічка, все поприв’язувати, натягнути і тільки тоді, коли в тебе вже основа натягнута ти можеш почати ткати”, – зауважує ткаля

Хороша зарядка й снування ниток на спеціальну раму.

 

“Там є такі кілочки, де нитки переплітаються певним чином, щоб одна була зверху, а друга знизу і за рахунок цього виходить переплетення. От коли я натискаю педальки, так воно й виходить: одна зверху, одна знизу, і маємо переплетення”, – ділиться майстриня.

Тільки тоді нитки заправляють у так зване бердо і можна починати працювати.

Не менш важливо правильно підібрати нитки. Пані Світлана каже, що в роботі здебільшого використовує бавовняні. Хоча можна і шерстяні, і штучні.

За словами жінки, у ткацтві головне бути зосередженою і пильно стежити за кожним процесом, щоб нитки правильно лягали у виріб.

Жінка виготовляє скатертинки, рушники, килими та крайки. Саме з традиційних українських поясів майстриня починала вивчати ткацтво. Робила й чимало килимів. Та до всього каже намагається підходити з креативом. Тому килими не лише у звичну смужку.

До слова,  верстат, за яким нині працює жінка, дозволяє ткати ширину 90 сантиметрів. Та ткаля на цьому зупинятися не збирається.

“Я буду вчитися далі, буду вивчати і українські візерунки, і культуру українського килима,бо мені це цікаво”, – розповідає Світлана Курбан

Жінка додає, що своєю працею хоче зберегти  автентику ткацтва і цінність цього ремесла. Бо техніка складна й коли бачиш спершу сотні ниточок дійсно не уявляєш як з того вийде виріб.

Є у майстрині мрія: придбати більший верстат і створити традиційний український килим в старовинних техніках.