Волинянка Ірина Ломакіна взялася відтворювати ретро-техніку з виготовлення ялинкових прикрас. Популярні у 30-х роках минулого століття ексклюзивні іграшки з вати завдяки їй знову прикрасили гілочки новорічних дерев. Згодом майстриня розширила асортимент своїх виробів і взялася за виготовлення ляльок.
Про це пише газета Слово правди.
Першою у доробку була серія «Колядники», зробила і фігурки для вертепу. А нещодавно творчість Ірини вийшла на новий віраж – літературний.
«Письменницька» серія розпочалася з нобелівської лауреатки, польської письменниці Ольги Токарчук. Далі був один з улюблених авторів Іван Малкович», – поділилася лялькарка.
Третій – Алан Мілн, «татусь» Вінні Пуха.
«Перша улюблена іграшка мого молодшого сина – Вінні Пух з «дійснеївської» серії. Але для ляльки дала письменнику в руку іншого ведмедика – того, який він подарував сину Крістоферу Робіну і який був справжнім прототипом Вінні. Читала біографію автора, розглядала чимало фотографій і самого автора, й іграшки, дивилася відео з музею Мілна, аби якнайточніше їх обох відтворити», – розповідає Ірина.
Персоналії письменників до своєї серії майстриня обирає, керуючись внутрішніми відчуттями. Є ті, хто захоплює, про кого хочеться говорити. Позаяк дещо раніше зробила серію персонажів книжки Льюїса Керрола «Аліса у Країні Чудес», то вирішила доповнити її й лялькою автора. Також у планах Антуан де Сент-Екзюпері з Маленьким Принцом та Астрід Ліндгрен – мабуть, із серією персонажів її книжок.
Хобі Ірини виникло три роки тому. Творчістю ж вона захоплювалася з дитинства, хоча й не відвідувала художню школу чи мистецькі гуртки. Вже у декреті почала займатися різним рукоділлям – плела кошики з газет, виготовляла віночки і прикраси для волосся з лаку для нігтів, займалася декупажем. А потім відкрила для себе техніку створення іграшок і ляльок з вати – і захопилася нею.
«Спочатку робиться каркас із дроту, а на нього шар за шаром намотується вата, яку скріплюю клейстером на основі крохмалю й води. У такий спосіб формую фігуру ляльки. Кожен шар має добре просохнути, інакше, якщо покрити його новим, зіпріє, «зацвіте». Готові фігурки розфарбовує акриловими фарбами або гуашшю, покриває лаком» – розповідає Ірина.
Такі лялечки дуже легенькі: одна важить близько 20 грамів. Лиця і руки для них Ірина робить з глини. Купує спеціальну – ту, яка сама твекдіє.
«Я не скульпторка, тому обличчя виліплюють дуже довго і обережно, звіряюся з фотографіями, аби досягнути портретної схожості», – ділиться лялькарка.
На одну іграшку іде два дні, якщо не відволікатися від роботи. Але виготовляє їх Ірина тільки взимку, коли увімкнене опалення. Бо на сонці ляльки сушити не можна, вони жовтіють. А на батареї висихають достатньо швидко. Втім, майстриня планує придбати сушарку, аби не ставити своє хобі на паузу і в теплу пору року.
