Після того як патріарх Кирил благословив російську армію на вбивство українців, на Волині прокотилася хвиля обурення: парафії, що раніше йому підпорядковувалися, почали масово переходити до Православної церкви України. У вихідні на цей крок наважилися і прихожани у селі Ворончин Доросинівської громади. У своїй країні – своя церква, кажуть ті, хто перехід підтримує.

Позицію їхніх противників та дивакуваті аргументи священника Московського патріархату слухала наша Ольга Матвєєва.

Як окупанти «рятують рускоязичних», побачив весь світ. Тож усього російського позбуватися треба негайно, переконані жителі Ворончина. У їхньому селі – це церква Різдва Пресвятої Богородиці. Місцеві більше не хочуть підпорядковуватися патріархату, який благословляє росіян на вбивство українців.

«Таке нагальне у нас питання сьогодні постало. І просимо, щоб Бог поблагословив нашу громаду, наших парафіян, щоб мирним шляхом ми дійшли спільного знаменника і перейшли у нашу Православну церкву України», – каже жителька села Ворончин Оксана Кочарук.

Нині нагальне питання насправді постало у цьому селі, ще відколи в Україні з’явилася українська церква, каже Оксана. Та у 2019-му розірвати зв’язки з російською церквою жителі Ворончина не були готові. Тоді жінка почала їздити до храму у сусідні Студині, бо там парафіяни підпорядкування змінили.  Тепер, сподівається, зайві кілометри долати не доведеться. Після повномасштабного вторгнення Росії прихильників переходу – в рази більше.

«Рашистські ракети летять у кожен куточок нашої країни. Тому я вважаю, що кожен, хто поважає себе, хто вважає себе українцем, хто любить свою Батьківщину, повинен зробити сьогодні правильний вибір. Який ваш правильний вибір – це має бути на вашій совісті», – звернулася до односельців мешканка Врончина Галина Рощук.

Зробити свій вибір до приміщення клубу прийшли ті, кому питання церкви не байдуже. У цьому залі їх 109.

«Зі священником чи без священника – це точно, будемо переходити», – запевнив мешканець Борис Матвійчук.

А отець Діонісій, який служить у цій церкві, покидати лоно Московського патріархату не планує. До слова, це той самий священник, що правив у Вічинях, доки храм там не змінив підпорядкування. На збори парафіян він тоді навіть не з’явився, бо ж садив картоплю. Польові роботи завершилися, тож свою позицію священнослужитель пояснює вже у Ворончині: «Тому що я дав присягу Богу служити і людям».

Змінити думку отця Діонісія не змушують навіть звірства, які окупанти чинять проти цивільних, жінок і дітей.

«Мене не влаштовує, в першу чергу, що дозволяється в нашій державі робити аборти. Ті діти, що в утробі убієнні, вони теж хочуть жити», – пояснює священник.

Аргументи у місцевих, які проти переходу, – дещо інші. Попри те, що сини пані Анни нині захищають Україну, жінка покидати лоно Московського патріархату не хоче. Церква, каже, й так  українська. А питання зміни підпорядкування не на часі, тим паче у такий непростий час.

«Дай Боже, щоб за два-три місяці закінчилася війна. І ми стали всі мирно над тим всім. І дякувати Богу, щоб закінчилася війна і ми тоді з миром і з благодаттю Божою сказали: так, ми українці. Ми хочемо українську церкву такою, як вона є. А не так, як ми зараз робимо – ми зараз робимо не по своїй волі», – каже мешканка Анна Гапонюк.

Зі своєї волі чи ні – громада вирішуватиме голосуванням. Дехто ж пропонує зробити його таємним, мовляв, відкрито висловити свою думку зможуть не всі.

«Бо зараз будете сидіти один біля другого, піднімати руки. А потім казати: ага, ти голосував, а ти не голосував, один другому потім тикати пальцем», – пояснюють учасники зборів.

Однак голосування залишають відкритим – за перехід значна більшість, а це 72 людини.

Отож церкву Різдва Пресвятої Богородиці у Ворончині більше нічого не зв’язує із московським патріархатом. Згодом це підтвердять і в офіційних паперах. А поки місцеві вирушають на перше у селі богослужіння у Православній церкві України.