Від минувшини до сучасності. Вишиванки, які вже розміняли століття, і ті, у яких одружувалися усього кілька місяців тому. У Ковелі організували виставку традиційного українського вбрання, яке зібрали з усієї громади.

Що зображували на сорочках десятки років тому і які візерунки вишивають нині – у сюжеті.

Червоно-чорні рожі та листя калини як символ любові, процвітання роду і сімейного щастя. Цим сорочкам уже понад сто років. На них зображена традиційна українська вишивка. Та це не просто одяг, а старовинне весільне вбрання.

«Вони вишивалися однією жінкою, Семенюк Домною. Вона із села Доросині Рожищенського району. Вона вишивала на весілля для себе і свого чоловіка. Саме в цих вишиванках вона і вінчалася», – розповіла наукова співробітниця Ковельського історичного музею Василина Столярчук.

Тепер цей одяг зберігається в онуки майстрині. Ці сорочки та ще багато інших вишиванок представлені на ковельській виставці «Український оберіг».

«Частинками сьогодні спрезентували вишивку нашої Ковельської територіальної громади від старовинного до сучасного. Ми показали тут багатогранне мистецтво вишивки», – каже начальник управління культури Ковельської міської ради Андрій Мигуля.

Тут є вишиванки, які увібрали в себе десятиліття, і ті, у яких йшли до шлюбу вже сучасні пари. До прикладу, є вбрання, у якому нещодавно одружилася одна із ковельських пар. Тут вже не ручна вишивка хрестиком, а машинна.

«Дійсно волинські символи – червоні рожі, тут вже інші символи. Тут можна побачити лілії, які є символом чистоти, хоча вони не притаманні волинському регіону, а більше Київщині, Чернігівщині, Полтавщині», – пояснює Василина Столярчук.

Також на виставці можна побачити роботи знаної ковельської вишивальниці Ніни Гаврилевич. Тут не лише одяг для дорослих, а й крихітні сорочки для новонароджених. Подивитися на розмаїття народного вбрання прийшли десятки ковельчан. Кажуть, українська вишивка завше дивувала своєю красою, а нині особливо важливо його демонструвати  й пишатися своєю культурою.

Виставка діятиме  упродовж місяця. Тож кожен охочий ще має час побачити усе на власні очі.