У грудні 1974 року правоохоронці доправили до Волинської обласної психіатричної лікарні №2 чоловіка в супроводі райпсихіатра. Хворий не міг нічого про себе повідомити та не мав документів. Згодом він почав вимовляти деякі слова, але через затримку розумового розвитку не знайшов своїх рідних і не зміг пригадати власне ім’я. Єдиною розрадою в житті Невідомого №3, як його прозвали медики, були коні…

Якщо ви знайшли помилку, повідомте редактора, для цього виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.