Жінка розпочала в’язати у 2014, коли на сході України розпочалась війна. Волонтерка таким чином вирішила допомогти захисникам. З того часу вона щодня в’яже рукавиці, а нитки її передають з всієї України й з-за кордону.
Волонтерка навчилась в’язати за десять місяців і зараз, незважаючи на сліпоту, вже впродовж шести років передає рукавиці для захисників.
“Я в’яжу не так швидко, як би хотілось. Тому що я бачила, як в’яжуть швидко, але і так добре. До Нового Року хочу ще одну партію відправити і в січні ще одну, а далі буду робити на наступний період. Війна ще довго буде”, – розповідає Валентина Мазурик.
Волонтерка каже, що навіть не думала переставати в’язати, адже у 2014 дала собі слово.
“Я сказала, що буду в’язати доти, доки не закінчиться війна. Хоча, тоді я не знала, що вона буде так довго. Я не можу це слово порушити. Хлопці молоді мене захищають, як я можу їм не допомагати”, – додає волонтерка.
Старання волонтерки вже не раз оцінювали відзнаками. Нещодавно додалась ще одна від Ради національної безпеки і оборони України. Хоча подвиг Валентини Мазурик складно оцінити нагородами чи грамотами. Теплі та зручні рукавиці зв’язані наосліп поповнили зимові гардероби вже більше двох тисяч бійців. Такі зусилля – прояв великого бажання допомогти та віри в те, що невдовзі Україна знову стане повністю незалежною.
