Ми разом з надзвичайниками та інспектором екологічної служби поїхали у рейд за паліями сухостою. Шукати порушників довелося недовго.

Пані Леся ніяковіє. Каже, що про заборону палити сухостій чула, і про шкідливість знає, але поберегти себе не вдається – треба прибрати поле.

Донька ж господині бідкається, що, заборона забороною, але палить все село.

Поки вогнище гасять, Людмила пояснює: позбутися сухої рослинності у селі восени – то дійсно проблема. Каже, що заборонити – то найлегше, а от альтернативи немає.

Екологи ж кажуть, що вихід є. Компостні ями: це – не шкідливо для довкілля, ба більше – на весну це ще й джерело добрива для полів. Щоправда – для цього потрібно більше зусиль та часу. І саме тому, як показує реальність, така альтернатива селянам не до вподоби.

Ще з весни надзвичайники разом з екоінспекторами виїжджають у подібні рейди. Вони інструктують людей, вручають роз’яснювальні листівки і штрафують порушників.

Палаюча осінь Та попри таку кількість постанов, люди все одно з року в рік продовжують боротися зі сухостоєм дідівським способом.

Осіннє листя – це не тільки красиво, а ще й шкідливо. Принаймні тоді, коли його палять. І хоч роз’яснювальна робота щодо небезпеки спалювання ведеться уже не один рік – українські міста та села все одно задихаються від диму. Не рятують навіть штрафи. Лише за останній місяць пожежники склали 200 адмінпротоколів на порушників.