Мешканка села Лаврів Луцького району Катерина Шваб’юк 19 січня відзначила сторічний ювілей.

Жінка пережила голодомор, Другу світову війну. Нині вже не бачить, майже не чує і не говорить, зате усе пам’ятає. Живе з донькою.

80-річна Зоя Луцюк від матері не відходить. Попри це, встигає поратися на городі, давати раду козі, курям і собакам.

«Встаю, мушу її прибрати, вмити і їсти щось робити. До кози піти – дати їсти. І так проходить день», – розповідає Зоя Луцюк.

День за днем, а відтак – 100 років життя. Із ювілеєм бабцю вітали онуки та правнуки.

Хоч сама Катерина Швабюк рецептом довголіття не ділиться, деякі секрети відкриває її онук.

«Здоровий спосіб життя вела баба, працювала все життя в колгоспі… Але сто грамів до цих пір п’є», – розповідає Василь Луцюк.

Катерина перша у селі і у своєму роду відсвяткувала 100 років. Щоправда, усю родину за столом не вмістили б. Порахувати усіх і нікого не забути не так уже й просто

«Дві дочки, четверо внуків, семеро правнуків і двоє праправнуків», – перелічує дружина онука Інна Луцюк.

Онук Василь із дружиною приїздять до мами та бабусі щотижня: допомогти по господарству, привезти продуктів і просто поспілкуватися. Зізнаються: раніше їх майже не відвідували. Не через брак часу чи бажання, а боялися заразити коронавірусом. Нині ж не страшно: і 100-річна Катерина, і 80-річна Зоя вакциновані.