Перед “Днем Святого Валентина”, який присвячений усім закоханим, Православна Церква України вирішила спростувати міф, про те що святий Валентин має стосунок до цієї поширеної традиції, та є тим самим “покровителем закоханих”, як заведено вважати.

Православною Церквою вшановується кілька святих з ім’ям Валентин, – йдеться у дописі офіційної спільноти ПЦУ у фейсбуці.

“Ймовірно, що святий, який згадується у масовій культурі 14-го лютого, відомий у церковному календарі як святий Валентин Інтерамський (Італійський). Він жив в італійському місті Терні у III столітті і був страчений 269 року. Всі святі, що звершили свій подвиг до 1054 року в Західній Європі, тобто до розділення на Західну і Східну Церкву, – це шановані православні святі. Тому пам’ять святого Валентина відзначається і в католицькій, і в православній традиції, однак у різні дати: католики згадують його 14-го лютого (однак не у загальному календарі, де цього дня вшановуються святі Кирил і Мефодій, а у «Римському мартиролозі», де вказані місцеві дні пам‘яті); православні – 12-го серпня” – йдеться у повідомленні.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: У селі на Волині, де громада перейшла в ПЦУ, почали будувати новий храм УПЦ (МП). ФОТО

Також ПЦУ звертає увагу, що свято, яке заведено відзначати 14-го лютого як день закоханих, насправді не відповідає фактам з реального життя святого Валентина.

“Відповідно до однієї із найпопулярніших легенд, святий Валентин “вінчав закохані пари попри заборону жорстокого імператора Клавдія II”. Нібито правитель вважав, що чоловіки, які не мають дружин та дітей, будуть кращими воїнами. Однак ця легенда містить значну помилку у хронології подій, адже за часів життя святого Валентина у III столітті взагалі ще не існувало особливого обряду церковного вінчання. Церква вважала законним той шлюб, що укладався відповідно до громадянських законів і який закріплювався християнами через спільне причастя та оголошення перед членами громади”, – йдеться в повідомленні.

ПЦУ розповідає, що Папа Геласій канонізував святого Валентина у 496 році і присвятив йому день пам’яті 14-го лютого.

“Ймовірно, це було зроблено задля того, аби витіснити язичницьке святкування, яке відзначалось у Римі у ті часи та супроводжувалось жертвоприношеннями на честь плідності та материнства. Тож масова культура, власне, поєднала вшанування пам’яті християнського святого із язичницькими мотивами, що були поширені раніше, а згодом перетворила це ще й на комерцію, спонукаючи купувати подарунки”, – зазначається в повідомленні.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: У ПЦУ розвіяли головний міф про Водохреще