З початку війни, а це 24 лютого, приїхали на Волинь і залишилися тут близько 1600 людей.

Наталія два дні провела під вибухами і обстрілами. Жила неподалік Нової Каховки на Херсонщині. Через російський наступ змушена була покинути рідну домівку.

«Все горить, все димить, все стріляє, небо все світиться. Ракета над нашою головою просвистіла», – згадує жінка.

Каже, ще трохи – серце не витримало би. Перебувати довго у такій атмосфері важко. Коли уночі почалися чергові обстріли, з родиною вирішили їхати. Ушістьох прибули до Луцька. Їх прихистили у гуртожитку технічного коледжу ЛНТУ.

«Уклін до землі, люди виняткові, все приносять, гаряча вода, дах над головою, безкоштовне харчування. Я не знаю навіть, якими словами дякувати», – висловлюється вона.

Гуртожиток не працював, адже студенти пороз’їжджалися. Проте тут заново увімкнули опалення та почали приймати біженців.

«Хтось із дітьми, хтось із хворобами. Дуже приємно що вони долучаються до роботи, яку ми проводимо, не треба два рази нагадувати», – стверджує заступник директора коледжу Тарас Божидарник.

Разом із місцевими плетуть сітки, шиють сумки, готують українські «смузі» і навіть протитанкові їжаки.

Загалом, каже Тарас Божидарник, при потребі можуть прийняти близько 150 біженців. Їх тут забезпечили усім необхідним: щось придбав коледж, щось принесли місцеві.

«Світло, плита, чайник є, обігрівач дали, постіль. Необхідне в нас є все», – каже біженка Олена з Києва. Через кілька місяців у неї має народитися маля. У столиці, каже, були до останнього, але під обстрілами дуже страшно.

«Є Ірпінь, Донецьк, Луганськ, і Київська, і Харківська області», – розповіла начальниця департаменту соціального захисту населення Оксана Гобод.

У депртаменті соцзахисту кажуть, що Волинську більше розглядають як транзитну область. Більшість людей приїжджають сюди на день, а далі їдуть за кордон. Усього облаштували більше 2,5 тисячі місць для біженців.

«Ще не всіх ми облікували. Знаємо, що у громадах є набагато більше осіб. Дехто у родичів і ще не дав про себе знати», – каже посадовиця.

До розселення біженців активно долучилися хостели та невеликі готелі: усіх розміщують безплатно. Найбільше біженців поселили у Нововолинську. Але людей прийняли чи не в кожній громаді. Нині є багато місць на Камінь-Каширщині та Ратнівщині, але через сусідство з Білоруссю туди їхати не спішать.