Волинському академічному обласному драмтеатру імені Т. Шевченка важче виживати у нинішні часи, адже кошти навіть для невеличких гастролей віднайти важко, а раніше колектив міг дозволити собі навіть 2-3 місячні гастролі.

Про це йшлося у програмі «По дорозі» на 12 каналі 28 грудня за участю народного артиста України, актора Волинського обласного драмтеатру Олександра Якимчука.

Він розповів, що, попри все, театр нині функціонує: колектив отримує зарплати, ставить нові вистави, хоч загалом стало важче.

«Якщо раніше квиток у театр коштував 90 копійок – 1,20 грн, то тепер і 50 гривень є ніщо. Раніше театр виїжджав на гастролі на 2-3 місяці. Я пів Радянського Союзу об’їздив. На це виділялися кошти державою. Театр перевозив декорації. 100 працівників театру їхали на 3 місяці, отримували добові, жили в готелях. Зараз, щоб вивезти такого артиста, як я, на невеличкі гастролі, треба оплатити готель, добові, перевезти костюми, декорації. Я на себе стільки не зароблю в театрі. Тобто я як актор не принесу театру стільки користі, щоб мене можна було прогодувати в театрі. Важче театру стало», – зазначив артист.

За його словами, театр заробляє кошти від продажу квитків на вистави та від оренди приміщення.

«У роках 70-х минулого століття був прийнятий такий закон, що театр – це виробництво. Нас прирівняли до фабрики, заводу. Ми маємо виробляти якусь продукцію, продавати її й отримувати за це гроші. Театр і зараз функціонує за цими законами», – зауважив Олександр Якимчук.

Каже, обласна рада підтримує театр, іноді знаходяться спонсори.

«Був період у недалекому минулому, коли якийсь добрий дядя давав якісь гроші на невеличкі гастролі. От коли вибори, звертаються до театру, щоб поїхали у віддалені села і райони. Мовляв, з вами поїде ще якась тітонька, яка буде розказувати, як ми будемо жити далі, а ви зіграєте виставу. У принципі це оплачувалося театру. Ми з цього не мали вигоди, а театру йшли якісь кошти. І театр, якщо він вважав за важливе підтримати цю партію, а не цю, погоджувався», – розповідає актор.

«Хоча нам недавно сказали, що треба зменшувати кількість акторів, тому що не вистачає у держави коштів, мовляв, скорочуйте акторський склад, оркестр, балет, грайте більше вистав, заробляйте гроші, а тоді будемо говорити. Я сміявся. Казав, у нас є в театрі оркестр – давайте будемо людей хоронити під музику. Все ж будемо заробляти. Це може звучить трошки негарно, але не можна все списати тільки на те, що театр має заробляти. Ми ж виконуємо якесь соціальне замовлення, і це теж наша робота», – розмірковує артист.

Також, зазначає, стало дорожче рекламувати себе.

«Раніше театр дуже пропагував себе. На кожній тумбі в місті висіла обов’язково афіша, і там були назви вистав. Тепер це все вартує грошей. Навіть в Інтернеті викласти, що в театрі завтра така-то вистава, теж вартує грошей… Зараз усі гроші рахують. У цьому теж є якась проблема», – ділиться Олександр Якимчук.

Однак, впевнений він, важкий період минеться.

«Я за 50 років бачив багато різного. Театр виживав і не в таких важких умовах. А потім розквітав. Як по спіралі йде все життя наше, так і театр розвивається», – додав актор театру.

На фото: Олександр Якимчук на сцені (із сайту Волинського драмтеатру).