Рік тому, 11 січня, в Україні набув чинності закон про обов’язкову обопільну згоду на секс. Цей закон не новий, тут всього лише розширили поняття терміну “зґвалтування”. Відповідно й розширилось коло потенційних обвинувачуваних у примушенні до статевих стосунків.

Українці сприйняли цей закон по-різному. В Інтернеті, наприклад, одразу з’явилась купа мемів. Його ж головна мета – зменшення кількості випадків сексуального насилля над жінками, домашнього в тому числі. Проте, вочевидь, українська ментальність більшості стала на заваді відповідній реакції на такі зміни.

Разом із тим закон можна назвати успішним. Приміром за 2019-ий рік до Головного управління національної поліції Волині звернулось 19 людей із заявами про зґвалтування. З них не підтвердились лише дві. На противагу, у 2018-му заяв було уп’ятеро менше. Чимало випадків домашього насильства та зґвалтування залишаються таємницею. І приховують це самі ж потерпілі, адже бояться сорому, суспільного осуду чи за свою репутацію. Тому, реально оцінити рівень злочинності неможливо.

Більшість українців поки не можуть усвідомити, що стереотип про “подружній обов’язок” іде в минуле. Примушувати не можна, якщо хтось проти. Тож тепер за таке прийдеться відповідати перед законом. А за статеві стосунки з малолітніми незалежно від їхньої згоди тепер світить від 5 до 15 років позбавлення волі. Правозахисники вкотре повторюють, що насильству можна протидіяти і у таких ситуаціях головне – не мовчати.

За офіційними даними МВС, кожного року в Україні скоюють близько 600-700 зґвалтувань. Проте, лише 10-12 % потерпілих звертаються до правоохоронців. А насильство, про яке мовчать, подолати – неможливо.

Якщо ви знайшли помилку, повідомте редактора, для цього виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.