Найстарша жителька Луцька – 95-річна Віра Васюк. Вже 5 років вона прикута до ліжка, дуже погано бачить, але страшенно любить своє життя.

Тягне людину до життя. Я ніколи б не сказала, що жити набридло. От прожила я 95 і ще хочу, відчуваю, що не все перед Богом зробила”, – каже довгожителька. 

Найстаріша лучанка родом із Ратного, що під Білоруссю. У неї було звичайне дитинство: разом із 5 сестрами і братом ходила в польську школу, товаришувала з однолітками, допомагала батькам. Перевернула з ніг на голову життя Віри Друга світова війна. Її, як і багатьох односельців, вивезли на примусові роботи до Німеччини. Там вона працювала на фермі у селі біля Гамбурга. З цього місця і розпочалася її кар’єра. Господарі помітили її арифметичні здібності та відправили навчатися у місцеву школу для бухгалтерів. У цій неромантичній професії жінка і працювала усе життя. Після Другої світової не хотіла лишатися у Німеччині та повернулася додому. Тоді тут дуже боялися, що хтось дізнається, де Віра була під час війни. Бо ж таких, як вона, автоматично відсилали у Сибір. Тому молода бухгалтерка переїхала до Луцька, де її ніхто не знав.

Працювала на місцевому маслозаводі, будівельному тресті. Потім стала головною бухгалтеркою Теремнівської машинно-тракторної станції. Пані Віра була принциповою жінкою та бухгалтеркою: працювати і жити слід, каже, чесно.

“Я коли бачила на підприємстві якісь схеми, в яких начальник замішаний чи ще хтось, – я звідти звільнялася”, – пригадує жінка.

Звільнили пані Віру один раз, коли дізналися, що вона баптистка. Хоча хрещена у православній церкві, до душі був ближче протестантизм. Каже: саме Бог допоміг її прожити так довго.

Була і любов у житті пані Віри, тільки, каже не така, як у казках. Вийшла заміж за місцевого перукаря. Він був старший на років двадцять та мав проблеми зі здоров’ям. Дітей з ним не мала, бо за недугами не було коли. Своє життя вона присвятила улюбленій бухгалтерії, яка і допомогла її реалізуватися у житті. Але де і як навчилася цьому ремеслу пані Віра нікому не розповідала, адже у радянський час це було небезпечно. Молодим бухгалтеркам, які приходили до неї на практику і розпитували, звідки у неї такі знання, завжди говорила, що усьому навчилася сама.

Нині жінку доглядають діти та внуки її родичів.