90-річний Степан Мороз пам’ятає про себе небагато. Другого вересня його знайшли на луцькому вокзалі. Як опинився тут, чоловік сказати не може.

А ось Наталія, яка працює у дитсадку поруч із вокзалом, цей день пам’ятає краще. Каже, побачила дідуся на території садка: він шукав продуктовий магазин.

З’ясувалось, що чоловік прописаний у смт Великодолинське. Жінка стверджує – поліцейські сказали, що його потрібно відправити у Ковель, бо там, нібито, є хтось із його родичів, але так на потяг і не посадили.

Тож наступного деня вона знову побачила дідуся на вокзалі. Вирішила взяти справу в свої руки. Каже: купила йому одяг, їжу, а потім і помила. До слова, більшість мазагинів речі давали безплатно. Так як у Луцьку немає центру де могли б переночувати безпритульні, виявилось, що спати дідусю ніде. Тож його забрала Алла Куманська – вона також працює у цьому ж дитсадку. До цього жінка давала прихисток вдома лише бродячим тваринам.

Старенький каже – у жінки йому добре.

Їжею та одягом допомогли також із терцентру надання соціальної допомоги у Луцьку. Наразі це все, що вони можуть надати.

Нам вдалось поспілкуватись із дільничим Великодолинського, де приписаний дідусь. Правоохоронець каже: у Степана Мороза справді є троє дітей. Одна дочка у Великодолинському, інша у Нововолинську, а син мешкає в Львівській області. Чоловік нібито деякий час жив у Нововолинську, а от як опинився у Луцьку – невідомо.

Згідно з законом, піклуватись про старенького мали б його діти. Але як ось змусити їх це зробити – правоохоронці не знають. Так само, як і те, де ж дідусю можна доживати віку.