Івана Купала, Івана Хрестителя чи Купайла. Як тільки у народі не називають свято, яке відзначають у ніч з шостого на сьоме липня. Більшість людей вважають це однією подією, але, насправді, – це не так. Це два свята з різних релігій: язичництва і християнства.

Тричі стрибати через вогонь аби стати щасливим, шукати цвіт папороті, якого насправді не існує, топити опудало або так звану марену, для приношення жертви Богам, – усі ці традиції на свято Купала відносяться до язичництва.

Церква ж в цей день святкує Івана Хрестителя і радить не змішувати поняття в одне ціле.

Свято Купала в минувшину відзначалось більш колоритно. Етнографи запевняють, чимало традицій уже відійшли. До прикладу, колись напередодні збирали цілющі трави й ягоди та обвішували ним усе обійстя.

Серед купальських звичаїв про які забули: розпалювання вогнища не лише в центрі села, а в кожному дворі. Це робили для того щоб відігнати відьму, яка краде у корів молоко. Спалювання старих речей у багатті, особливо солом’яних, биття, так званої, козубеньки. Нині ці  древні традиції збереглися лише в деяких селах Волині.