“Сторож-людожер” – так у одній із луцьких шкіл прозвали охоронця, який відповідально виконує свою роботу. Через таку доброчесність звільнятися почали його колеги. Причина тому – не їхня безвідповідальність, а постійні непорозуміння з колегою. Тривалі суперечки керівництво закладу вирішило припинити. Аби не втрачати інших, розпрощатися вирішили із одним. В знак протесту відповідальний сторож обіцяє прикувати себе до міськради.

Деталі конфлікту – Ольга Матвєєва з’ясовувала.

Василь Милусь в минулому викладач в університеті. Роботу, каже, покинув добровільно, а коли довелося шукати нову, нічого окрім вакансії сторожа знайти не вдалося. Аби окрім пенсії мати ще бодай якусь копійчину, пішов охороняти одну із луцьких шкіл. До нової професії поставився відповідально.

Василь ночами кілька десятків разів обходить територію, ні на хвилину не змикає очей. Навіть попри те, що має напарника. Щоправда, ті постійно змінюються, бо не витримують ентузіазму Василя. Він і їх залучає до такої скрупульозності. А кожен промах напарників нотує. Щоправда, керівництво і без нього все знає, бо жаліються ті ж напарники. А ще всі в один голос відмовляються працювати з ним на зміні.

Хто переходить на інші зміни, а хто й взагалі звільняється. Щоб не прощатися з іншими – хочуть розпрощатися з Василем. Поки такого рішення не приймали, адже в школі немає директора. Василь роботу втрачати не хоче, буде боротися за місце.

“Я буду консультуватися з юристами, як то зробити – чи то в департамент освіти, чи то в міську раду. І прив’яжу себе ланцюгом, голод оголошу. А що мені робити? За ту мізерну пенсію 2300 я не виживу”, – каже сторож Василь.

Вирішувати, чи залишати відповідального колегу, буде вже новий директор школи.