У Луцькому зоопарку розповіли про “доброчинців”, які через необізнаність  своїми діями втручаються у життя тварин і примусово вилучають їх із природного середовища.

Про ведмежі послуги  без прикрас та загравання написали на сторінці зоопарку у фейсбуці.

Нагадаємо, водолази врятували на водоймах Луцька двох лебедів і передали їх до міського зоопарку.

***

Текст допису подаємо без змін:

Як ми й обіцяли, нині поговоримо про тих мешканців зоопарку, яких можна назвати умовно врятованими. Це ті птахи і тварини, яким втручання у їхнє життя нібито сердечних громадян лише зашкодило. Знаєте, про кого ми? Про примусово вилучених з природи особин без фізичних пошкоджень. Зайченята, білочки, сичики, лебеді… Залежно від пори року, цей список змінюється.

І, щоб не згадувати минулорічний сніг, розповімо зовсім недавні історії. От, скажімо, 6 грудня чимало громадян «рятували» тих же лебедів. Увесь ранок «небайдужі» розривали телефони зоопарку та його керівника із вимогами «забрати лебедя» з двох різних локацій (водойми у Теремно та районі вулиці Ковельської). Їм довго і по поличках розкладали інформацію, яку просто і легко можна знайти у всесвітній павутині на тему, чому не можна та не треба із настанням холодів забирати із відкритих водойм пернатих. Роз’яснювальна робота дала результат – «доброчинці» додзвонилися до надзвичайників і таки змусили їх одягнути гідрокостюми, взяти необхідне спорядження та техніку й відловити птахів, яких у подальшому доправили до зоопарку. Як наслідок цього шантажу, нині абсолютно здорові особини – на карантині, у закритому приміщенні. Бо не можемо без такого заходу долучити їх до пернатих на нашій водоймі. І щиро сподіваємося, що коли ми врешті їх у нас випустимо, то з зоопарківського ставочка ті птахи полетять вести звичний для них спосіб життя.

Отож, найперше скорочено подаємо рекомендації від Українського товариства охорони птахів. Поширте їх, аби нібито через «доброту» (а це елементарна необізнаність) ніхто не руйнувавав звичного буття братів наших менших.

Фахівці наголошують, що кліматичні зміни вже даються взнаки, зими стали тепліші. А оскільки лебеді не належать до мігруючих видів птахів (тих, які відлітають наприкінці літа – на початку осені далеко на південь), а є кочовими, то далеко вони не втікають, лише протягом холодного сезону переміщуються на певні відстані в пошуку місця, придатного для тимчасового перебування.

Ви бачите, яка цьогоріч зима? Тож, відповідно, лебеді невеликими групами, парами чи поодиноко перебувають на незамерзлих поки що водоймах. Коли настають холоди і ці водойми вкриваються кригою, вони шукають інші – не замерзлі. І це є нормою.

Окрім того, існує питання сприйняття холоду. У птахів температура тіла – вища за 40 градусів, тобто вони відчувають холод зовсім інакше, ніж ми. Фактично їм взагалі не зимно навіть при мінусовій температурі. Варто також нагадати про момент специфічного кровообігу у птахів, який є відмінним від нашого. Це дає змогу зовсім не мерзнути в ноги навіть за сильного морозу та дозволяє покійно сидіти на кризі, не відчуваючи дискомфорту.

Отже, птахам взимку холод не страшний – складніше їм перенести голод. У пошуках корму лебеді, власне, і кочують. Якщо птахи, які зараз є у нашому регіоні, здорові – вони подадуться геть, тільки-но водойма замерзне і добути корм не буде змоги. А саме ті, хто їх годував і селфився влітку-восени, відповідальні за те, що птахи не шукали поживи, а отримували її з людських рук і відповідно, не переміщувалися. Ваші безвідповідальність та бажання розважитися спровокували те, що птахи не відлетіли.

Найгірше, що можна зробити нині, – це годувати їх зараз, коли вони самі можуть знаходити поживу. Особливо не варто годувати лебедів увесь час хлібом, який не приносить їм жодної користі. Власне, зайва вага через харчування мучними виробами, – теж одна з причин, чому птахи не літають, а залишаються на місцях. Не намагайтеся також їх спіймати, щоб перетримати в хліві. Це – точно не любов і турбота про них.

Лебеді-шипуни зазвичай добре переносять холод, тому можуть тривалий час перебувати без активного руху. Птах просто сидить на кризі чи березі, підібгавши під себе лапи — так він економить енергію. Необхідність підгодовувати птахів для порятунку виникає тільки за різкого зниження температури — мінус 15°С і нижче, а також за наявності в птахів фізичних ушкоджень чи травм. Наприклад, якщо на голові в лебедя іній чи бурульки, то він хворий і його варто відловити, помістити в тепле приміщення, посилено годувати та лікувати.

Якщо ви все-таки дуже вперті, то годувати птахів на місці можна зерном кукурудзи, пшениці. Як варіант – розбийте кригу, щоб водойма була відкритою і лебідь міг сам здобути собі корм.

А тепер суто наші проблеми, спровоковані незнанням законів природи та діями з позначкою «ведмежа послуга»!
– Зоопарк не має необхідного для виходу та роботи на воді оснащення (“Водолаз у спеціальному рятувальному костюмі, призначеному для проведення аварійно-рятувальних робіт на воді у зимовий період, увійшов у воду та дістався до пернатого”, – повідомили у пресрелізі надзвичайними). Водолазів у штаті – теж! Тож ми можемо лише прийняти звірів чи птахів – але аж ніяк не ловити їх.
– Ми не маємо жодної змоги виїздити за межі підприємства на ваші вимоги забрати звіра чи птаха через відсутність як транспорту, так і людей (бо в усіх штатних працівників є певні обов’язки до виконання протягом дня).
– Якщо виловлювати особину з дикої природи (особливо повну сил і здорову), вона буде захищатися – а отже, є ризик саме через такий «порятунок» завдати їй травм, які можуть призвести і до інвалідності. Окрім того, лебідь – агресивний, тож здорова особина може травмувати і самого рятівника.
– Збільшення на території зоопарку особин будь-якого виду додає роботи працівникам (а до вирішення проблеми, крім власне доглядачів, долучаються директор, ветеринар, завскладом, екскурсовод і т.д.). Коли це дійсно тварина, якій необхідна допомоги, це хоч виправдано. Але як нам реагувати, коли порятунок – лише примха? Адже аби отримувати цих особин, треба будувати вольєри, розширювати штат, територію – попри розуміння, що так не має бути.

І на завершення – наразі у нас 19 лебедів. І не так уже й мирно вони співживуть на доволі незначній водній площі… Ще п’ятеро пернатих , свого часу «врятованих» без потреби, полетіли від нас… аж на відкриті луцькі водойми! І звідти саме через підгодовування людьми нікуди не збираються. Величезне прохання до тих, хто телефонує з вимогами «забрати бідних лебедів, які голодні-холодні» до зоопарку: дайте і їм, і нам спокій! Хай кожен із нас виконує ту роботу, у якій є фахівцем, – і буде результат. Бо якщо б ви могли побачити наші будні зсередини, то були б шоковані – складається враження, що всі все знають про особливості догляду за тваринами, лише власне колектив – лузер у цьому плані.