У Луцьку зняли унікальний фільм. Інтерв’ю з режисером

Лучанин Олександр Стеренчук вирішив зняти перший повнометражний художній фільм у рідному місті. Головною ідеєю було створення волонтерської кінострічки, тобто залучені працювали б безоплатно. Натомість отримані від глядачів кошти пішли б на благодійність. Чи вийшло це втілити у реальність? 

Домовитися з режисером про зустріч було справжнім завданням, адже Олександр зараз працює не покладаючи рук. В інстаграмі він розповів, що підйоми о 5:20 уже стали звичними. За кілька днів вийде готовий проморолик до нового фільму, тож робота кипить. 

 «Крила» стали першим волонтерським художнім фільмом, знятим у Луцьку. Абсолютно безкоштовна, або, як каже режисер, вартістю в 1 гривню, кінострічка має на меті показати сучасну визвольну війну в Україні. Документальні епізоди фільму присвячені авіації, зокрема винищувачам F-16. Що не менш важливо, усі вилучені гроші з показу підуть на допомогу армії. 

 12 канал таки знайшов нагоду поспілкуватися з Олександром Стеренчуком й обговорити процес і мету створення нового фільму.

– Як настрій?

– Та все ок, хоч й сьогодні мій вихідний за графіком, я все ж працюю. Підготовка фільму уже на фінішному етапі.

– Хочу зрозуміти Вас як людину і як творця кіно. Розкажіть про свої життєві та професійні цінності. 

– Мої цінності це відсутність цінностей, якщо так можна сказати. Найбільша справа життя – кіно, і це, напевно, зрозуміло. Захопився цим ще у юнацькі роки, навчаючись на журналіста. Перші сценарії, на жаль, я спалив, але всі так починають. Це дало поштовх розвиватися далі. От щодо професійних стандартів, для мене ідеальним механізмом роботи є: сценарій+режисура+хороша команда. 

– Як вирішили стати режисером?

– Бути чесним, я спробував дуже багато професій і занять, зокрема деревообробку. Перші мої зйомки були зйомками реклами власного стола. Відео вийшло настільки гарним, що після цього я покинув деревообробку і почав займатися комерційною зйомкою. Потім дійшов до більших проєктів, так і здійснилася – повнометражний фільм.

Взагалі людський мозок однозадачний, тому розпилювати енергію на багато занять чи хобі дуже важко й неефективно. Ти можеш загубити своє істинне покликання серед багатьох другорядних речей. 

– Як і коли з’явилася ідея зняти «Крила»? Це був миттєвий поштовх натхнення чи планували це заздалегідь?

– Я планував багато різних фільмів. Але «Крила» стали спонтанністю. Якось ми з друзями Антоном та Катею робили комерційну зйомку для оптики. Над нами пролетів бомбардувальник Су-24, і я жартома запитав у Каті: «Знаєш, що це за літак?». Вона сміється, каже: «F-16». Воно довго крутилось у голові, отже, подумав, що треба знімати. 

Ідея, як я кажу, кістяк фільму виникли відразу, тому писати сценарій було легко. 

– Чи змінювався сценарій під час зйомок? Яких авторських порад Ви дотримувались?

– Звичайно, у процесі зйомок фільм постійно змінювався. Фільм живий, доки він знімається. У мене є одна фішка. Актори часто абстрагувалися від сценарію для моменту імпровізації, природності. І це працює.

«Крила» – виклик сучасному кінематографу за структурою, грою акторів. Ми з оператором планували зняти короткометражку 5-6 хвилин чи навіть менше. Але у процесі вийшло більше як 16, а потім і 42 хвилини, тобто повнометражний фільм. Так робота ітривала. Всі сцени знімали майже пʼять місяців.

Важко сказати, до яких порад дослухався. Я сам дам пораду. Якщо ти пишеш сценарій і це не викликає в тебе ейфорії чи сліз – задумайся, навіщо ти це робиш. Можливо, він нікчемний і не вартий, щоб світ його бачив. І так з будь-якою роботою. 

– Гарно сказано. Тож, сценарій був написаний, далі – зйомки. Як підібрали акторів і як повідомили про їхні ролі? Чи всі погодились відразу та чи були труднощі на знімальному майданчику?

– Люблю казати, що «Крила» – це не тільки я. Команда у нас велика, 162 людини, це фантастично, оскільки вони працюють на благодійних умовах. 

Звичайно, деякі відмовляли з різних причин. От, наприклад, ми дуже довго шукали акторку на роль медсестри. Акторка, якій ми спершу написали, сказала, що не зніматиметься уже ні в яких фільмах. Але що не стається – то до кращого. Замість однієї людини приходило троє, які загорілись ідеєю. 

Я обрав акторів заздалегідь, знаючи, кому яка роль підійде. І от коли сценарій був готовий, розіслав усім повідомлення з пропозицією, окрім Катерини. Вона дізналася тоді, коли більшість уже погодились. Тож здивована, фактично, поставлена перед фактом, не могла відмовитись. Завдяки своєму професіоналізму увійти в роль героїні було неважко. Інколи вона дивувалась, як швидко ми переходили до наступної сцени. 

– Яка атмосфера панує всередині у такій великій команді?

– Уся команда працює здебільшого понаднормово, але результат того вартий. Усі ми різні, але нас обʼєднує спільна ідея, ідея допомогти Збройним силам. Наш оператор Антон Аношин гарно сказав, що основним завданням було і є нагадування людям про те, що війна триває, і зараз точно не час зупинятись у наближенні перемоги. Допомога може бути різною. Допомога донатом, смаколиками, окопними свічками. І, звичайно, допомога бойовою технікою. 

– Така благородна ідея об’єднала людей, це уже заслуговує поваги. Щодо фільму, чи виникали труднощі у технічному аспекті?

– Монтаж та обробка займають багато часу, оскільки кадри, зняті, наприклад, перед замком Любарта, потребують ретуші зловісних дротів і машин. Знімаючи з частотою 25 кадрів/секунду, сцена понад дві секунди (орієнтовно 58 кадрів), потребує кілька годин, бо ж на кожен кадр йде 3-5 хвилин. А ще ж кольорокорекція, звукокорекція, дизайни. Часом буває виснажливо. 

– Робота забирає стільки фізичних сил?

– Звичайно, це важко. Ну ось, щодо мене. Я прокидаюсь о 5:20, їм і додому потрапляю близько 23-ї. Це 14 годин на ногах. Уся команда – актори, оператори, дизайнери, можнтажери – намагаються приділяти вільний час «Крилам». Навіть на зустрічі з різними інформаційними компаніями намагаємося ходити командою, хоча б із пʼяти людей.

– Як організовували волонтерську роботу? Розкажіть детальніше про фінансування проєкту.

– Неймовірно, що таких масштабів проєкт є на сто відсотків волонтерським. До команди долучався кожен, хто мав бажання і не потребував нічого взамін. 

Якщо оцінити вартість лише робочих годин, вийде близько мільйона. У цю суму не врахована техніка, оренда атрибутики тощо. Ми домовлялися про безоплатну співпрацю. Ці гроші зараз більш потрібні військовим. 

– Фільм присвячений Андрію Пільщикову, Герою України, військовому льотчику та майору. Чи мали Ви з ним особисті зв’язки? Якими рисами героя надихнулися?

– Ми спілкувалися. Андрій дуже розумівся в авіації, жив авіацією. І в один трагічний момент, друзі повідомили мене про його загибель під Житомиром. Я був у шоці, ходив ніякий. Тоді ж і подумав про те, що я можу зробити для нього, щоб хоч якось увіковічнити. 

– Чи є певний символ або прототип Андрія у фільмі? 

– Прототип льотчика є в самому фільмі, що буде зрозуміло при перегляді. 

– Що скажете про образ головної героїні? 

– Частина образу головної героїні є в кожному з нас. У неї можна повчитися доброті, волелюбності, вмінню не здаватися та йти до своєї мети, незважаючи на невдачі. Катя чудово зіграла свою роль, тому, сподіваюся, глядачі відчують це.

– Як Ви кажете, робота над проєктом майже закінчена. На який результат й фідбек очікуєте?

– Важко сказати. Я часом і соцмережі веду опозиційно до їхніх стандартів, тож мені не настільки важливий фідбек, як донати. Залишимо відкриту банку для усіх. Поки не придумали механізму перевірки, звітів, але працюємо над цим. 

– Це наразі найголовніше. Усі зібрані кошти підуть на добру справу як внесок у перемогу. Як плануєте розподілити донати?

– 100 відсотків від різного мерчу віддається на потреби ЗСУ. Уже можна прослідкувати перші результати – майже 20 ударних FPV-дронів, що пішли в дію. Розумію, що не всі можуть воювати на фронті, але усі можемо долучитись до волонтерської діяльності. Наразі ціль у банці збору – десять мільйонів, але певні суми регулярно знімаються. Символічно, наступні цілі – теж дрони, яких найбільше потребує армія. 

Також хочу поділитися новиною, що компанія «Luchan» уже на етапі випуску благодійної серії пива. Це не пропаганда алкоголю, а хороша можливість підтримати Збройні сили України. 

– Гарна ідея, зичу Вам більше успішних співпраць. Отож, коли і де усі охочі зможуть переглянути фільм?

– Премʼєру можна побачити на екранах Multiplex у Луцькому торгово-розважальному центрі «Промінь». А скоро і в інших містах України. Звичайно, у планах також англійський дубляж. У першу чергу, хочемо почати з Австралії. Але ми відкриті для всіх кінокомпаній, які погодяться на благодійний показ у будь-якій точці планети і поза планетою теж. 

– Що ж до подальших Ваших планів? Чи готуєте уже новенький проєкт фільму? 

– У хорошого режисера має бути хоча б 10 сценаріїв, готових до екранізації. Наступний фільм – трагікомедію – планую зняти про події 1943 року, зйомки якого відбудуться теж у Луцьку. Історія про волинського генерала УПА, священника під прикриттям. То буде пізніше, поки закликаю усіх слідкувати за нашими соцмережами, щоб першими дізнатися дату виходу «Крил» і, звичайно, донатити.

Розмовляла Вікторія Босак