Висловили вдячність і шану дружньому польському народові. На Волині у селі Скірче Торчинської громади місцеві жителі прибрали давнє польське кладовище. До слова, тут його називають «костьолом», бо ж раніше в центрі цвинтаря стояв храм, куди ходили і поляки, і українці.
Який вигляд нині має кладовище – у сюжеті Марії Вавринюк.
На знак вдячності польському народові мешканці села Скірче вирішили прибрати старе польське кладовище. Селяни називають це місце костьолом, хоч самого костьолу вже давно немає. Про те, що колись тут був храм, нагадують рештки фундаменту.
Перший костел на цьому місці збудували у 1609 році. Новий мурований храм звели через двісті років. Зробили це за кошт на той час власника села Загорського. До Другої світової костел відвідувало більше як тисяча сімсот людей з навколишніх сіл і хуторів. Більше було поляків, але ходили сюди й українці.
«З поляками ніхто не ворогував, родинами жили… Моя мама казала, що ми разом ходили до школи… І навіть приходили до костелу, бо їм було цікаво», – розповідає Ольга Хмільовська, яка досліджує історію рідного краю.
Пані Ольга про село Скірче навіть видала книгу. Багато спілкувалася з поляками. За її ініціативою чотири роки тому сюди приїжджали родичі похованих на цьому цвинтарі.
Місце особливе й тим, що тут похована польська письменниця Єва Фелінська, тітка святого архієпископа, який походить з сусіднього Воютина Зигмунда Фелінського. Її надгробок пробували вкрасти, але повернули.
«Вкрали тих два пам’ятники. Переробляли на камінь дорогий… Як там у Луцьку побачили, що то пам’ятник Єві Фелінській, і, видно, не захотіли. І привезли отого другого пам’ятника, кинули де-небудь», – пригадує Ольга Хмільовська.
Прибирання тривало два дні. Люди покосили високу траву, позагрібали, висадили квіти. Наводячи тут порядок, люди роблять хорошу справу і для свого села.
Хрест на місці костелу поставили кілька років тому. Чогось нового, каже староста, тут зробити зараз не можуть. Тому, дбають про те, що є.
«Треба підтримувати те, що є. Чистоту, щоб було хоч би так, як зараз. Обкосити, впорядкувати ті могили, що залишилися», – каже староста села Світлана Федонюк.
До слова, це не єдине польське кладовище, яке вкотре генерально прибрали на Волині. Ця невеличка справа – вдячність полякам за те добро, яке вони нині роблять для українського народу.
«Ближчого товариша і ближчого по духу нам брата, ніж Польща, немає. Це єдиний сусід, котрий переглянув усю історію, зумів вибачити всі непорозуміння 1943 року і прийти нам на допомогу в найважчий час», – впевнений настоятель Хресто-Воздвиженського храму у Торчині Олександр.