Марія Карпівна пам’ятає події 79-річної давнини, ніби вчорашні. Коли їх разом з одногрупниками вивезли до Німеччини на роботу – жінці було дев’ятнадцять. Спочатку вона працювала на фабриці дитячих іграшок. Потім виготовляла скрині для зберігання мін. А після того, як Нюрнберг розгромили, українських в’язнів перевезли в глиб Німеччини – і там вони до кінця війни мили котли, де варили їжу солдатам.
Цьогоріч Марії Карпівні виповниться 95 років. Таких в’язнів концтаборів, які під час війни були вивезені на примусові роботи до Німеччини, на Волині залишилося 94. У Луцьку їх – півсотні. Половина з них вже немобільні. Але частина завітала до волинського музею військової техніки.
В організаціях ветеранів та в’язнів насичений графік подій. Щонайменше тричі на місяць вони відвідують місця бойової слави, музеї та інші міста – Маневичі, Почаїв, Брест. А наступна поїздка – додає Валентина Лазарук – в Зимненський жіночий монастир. Фінансує організацію – проект міжнародного німецького фонду “Пам’ять: відповідальність і майбутнє”. учасниками якого вони будуть до 1 жовтня.
