Мова – це уніформа української нації, а коли країна воює, вона може перетворитись у зброю масового ураження. Щоб допомогти людям, які прагнуть вивчити або вдосконалити українську, у міській публічній бібліотеці Вараша започаткували проєкт «Мова – зброя». Досвідчена мовознавиця Катерина Лисковчук для всіх охочих проводить безкоштовні заняття з української мови.

На одному із них побували журналісти.

Вараська міська публічна бібліотека започаткувала новий освітній проєкт «Мова – зброя». Це безкоштовні заняття з вивчення української мови. Навчання проводить досвідчена мовознавиця Катерина Лисковчук. Організатори курсів розповіли, що ідея виникла давно, а війна пришвидшила ії реалізацію.

«Сидіти, просто склавши руки, моя хата скраю, я нічого не знаю, – так не можна, це взагалі сьогодні для нас всіх злочин – просто сидіти і нічого не робити. Кожен робить те, що вміє. Я вмію це і думаю, що якось можу допомогти людям. Тому ми вирішили, організувалися, і, на щастя, в нас є учні», – каже вчителька української мови.

Розпочали заняття 11 квітня. Вони відбуваються один раз на тиждень. Тривають годину. Навчаються за підручником Олександра Авраменка.

«Він вміщує в собі 16 тем із різних сфер життя. Кожна тема, крім того, що збагачує словниковий запас, вміщує орфографічний практикум для повсякденного життя… Завдання – викорінити суржик, суржикові слововживання», – розповідає Катерина Лисковчук.

З кожним заняттям кількість учасників збільшувалась. Поки що їх семеро. Люди цікавляться курсами, а ті, хто відвідує постійно, кажуть, що задоволені і не пропускають жодного заняття.

«Дуже цікаво. Нові знання. Навіть у вимові є те, що для мене відкрилося знову, хоч я українка і від народження розмовляю українською. Але є дуже багато цікавих моментів, багато слів, яких я не чула і не вживала. Ми вивчаємо і намагаємося їх використовувати у своїй мові. Бо для того, щоб закріпити, це потрібно використовувати», – зазначає учасниця курсів Інна.

Жінка каже, що розвивати та вдосконалювати знання рідної мови можна й самостійно, проте з наставником це значно результативніше.

«Я розумію, наскільки важливо зараз зберегти мову, тому що мова – це наш ідентифікатор, ми повинні своє берегти і плекати, оскільки це важливо. Тому що якщо ми не збережемо мови, не збережемо держави, нас просто не буде», – впевнена Інна.

У програмі курсів близько сорока занять. Долучатися можуть усі охочі, у тому числі і внутрішньо переміщені особи.

«Переключаймося на все українське і будьмо гідними громадянами своєї Батьківщини!» – закликає вчителька.

«Мінімальне, що може зробити будь-яка людина, то це у всіх своїх гаджетах, телефонах перевести інтерфейс на українську мову. Читати українські книги – це важливо, але важливіше все-таки відео слухати, аудіокниги… Обов’язково в побуті, у громадських місцях українську мову використовувати повсякчас», – радить Катерина Лисковчук.

Війна стала рішучим мотиватором говорити та думати українською. Ми зрозуміли важливість та значення рідної мови. Плекати та поважати солов’їну у різні історичні періоди закликали прогресивні патріоти, про ії важливість говорили митці, художники, письменники, поети.

«Усі знають слова Ліни Костенко, що нації вмирають не від інфарктів, спочатку їм відбирає мову. Тому українська мова важлива, вона має значення, і всі мусимо її вивчати, вдосконалювати, меж для досконалості немає», – зауважує організаторка курсів.