Мешканці луцького гуртожитку вже давно не поспішають додому, навіть після виснажливого робочого дня. А все тому, що бояться зайти до власної домівки через сусідку, з якою змушені ділити кухню.
“Вона ж скаче битися. Зі мною вже 2 рази билася. Ну то як ви не будете боятися йти до хати”, – каже Наталія Остапчук.
А віднедавна люди тут живуть без посуду. Його, кажуть, сусідка викинула. Втім, скаржаться зовсім на інше: постійні крики, нецензурну лайку, погрози кулаками і ледь не розбій у власній домівці. Кажуть, це триває вже впродовж трьох років.
Усю ніч, за словами сусідів, Юлія гуляє, а вдень – спить, адже ніде не працює. Грошима допомагають товариші по чарці. Обурюються вони й тим, що лише в перервах між сном і п’янками жінка намагається доглядати дітей.
Лауріта – другокласниця, втім цього навчального року у школі ще не з’являлася. Каже: хворіє. І коли у мами – справи, за молодшою Міланою доглядає старша сестра. У школі про причини постійної відсутності дівчинки не знають. Директор закладу каже: жодних довідок – немає, тож звернулися до ювенальної поліції. Правоохоронців не раз викликали і співмешканці.
“На неї щоразу складалися адміністративні матеріали за статтею 173 (дрібне хуліганство) або 185 – (непокора працівникам поліції). Після зими викликів в нас більше не було, але дільничні також знають про цю ситуацію. Там дійсно проживає жінка, яка іноді зловживає алкогольними напоями”, – пояснила речниця ГУ НП у Волинській області Ольга Бузулук.
Численні адмінпротоколи на ситуацію аж ніяк не впливають. Час від часу до помешкання навідуються соцслужби, адже вже близько року ця сім’я – у них на обліку.
“Фактів про те, що діти голодують, ми не маємо. Але скарги, звичайно, є. Ну це скарги від сусідів, які не підтверджуються документально”, – розповіла начальниця відділу надання соціальних послуг управління соціальних служб Олена Жабченко.
Як знайти управу на Юлію – її співмешканці вже не знають. Втім, досі сподіваються, що ситуація зміниться і діти не страждатимуть від власної матері.