Паніка – так Богдан Артемчук описує перші дні війни. Він керівник ІТ-компанії у Луцьку, і тоді разом із програмістами кинулися допомагати хлопцям на блокпостах та волонтерити.
«Через кілька днів, коли перша хвиля паніки минула, прийшло розуміння, що кожен має займатися тим, в чому він професіонал», – каже Богдан.
Тоді ж якраз усі українські програмісти сформувалися у кібервійська. Вони теж воюють, але на інших фронтах.
«Це і інформаційний фронт, і технологічна блокада, це і інформаційна війна. Кожен долучається до того, в чому може бути корисний», – пояснює керівник ІТ-компанії.
Кібервійська уже атакували російські інформаційні ресурси. Хлопці вивели з ладу сайти міністерств, зламали бази з контактами посадовців.
Наслідки кібератак на власних гаманцях відчують і прості росіяни. Усі зарплати, соціальні виплати, пенсії кібервійська можуть заморозити на невизначений період часу.
«Були дуже великі зливи банківських карток. Реальними банківськими картками я особисто пробував поповнювати бюджет ЗСУ», – пригадує Богдан.
Програмісти наголошують: до інформаційних війн може долучитися кожен, хто має телефон, ноутбук чи будь-який інший гаджет. Достатньо блокувати веб-сторінки та телеграм-канали, що поширюють фейки. Таким чином агресор намагається маніпулювати і залякувати.
«У цьому є сенс, є великі результати, і до цього потрібно долучатися. При цьому не потрібно бути айтішником чи програмістом», – наголошує він.
Але насамперед кожен мусить розповідати в мережі, що відбувається в Україні, а також допомагати у тій сфері, у якій справляється найкраще.