Олексія Ліхтаровича забрали на війну, коли йому було 16 років. Тоді, каже, ще не розумів, скільки випробовувань попереду. З військом він дійшов із Росії до Польщі.

Поруч із ним – Іван Глущук. Коли почалась війна, йому було десять. Лише йому з усієї сім’ї пощастило вижити.

Двадцять восьмого жовтня вся Україна відзначає день вигнання німецьких окупантів. Окрім ветеранів, на меморіал вічної слави в Луцьку прийшли й “діти війни” – це пенсіонери, чиє дитинство припало на роки Другої Світової. Серед таких – Марія Ковальчук. Розповідаючи про ті події, жінка постійно згадує і про війну, яка триває на Донбасі.

За упокій душ загиблих помолились священники.

Пізніше до пам’ятника невідомому солдату поклали квіти.

День визволення України від фашистських загарбників почали відзначати з 2009 року. Втім, історики кажуть: таке формулювання не зовсім коректне. Україну окупували не фашисти, а нацисти. Окрім цього, є й питання до “визволення”, бо насправді після нього Україну окупував Радянський Союз.

Це не применшує заслуги тих, хто трагічно загинув у боях з окупантом. Втім, скільки ж загинуло українців у Другій Світовій війні – досі історики точно порахувати не можуть. Цифри варіюються від двох до десяти мільйонів жертв.

Сімдесят п’ять років з дня вигнання з України нацистів. Цей день відзначили у Луцьку. На меморіал вічної слави прийшли родичі загиблих, – “діти війни”, дитинство яких припало на той період, та самі ветерани. Щоправда, їх вже лишилось дуже мало.