Начальниця Петро-Павлівського скита Жидичинського монастиря Євлалія (Стаднюк) до постригу вчителювала, але у 27-річному віці вирішила піти у монастир і зараз, через 3 роки, не шкодує про це.
Про свій шлях до чернецтва вона розповіла у програмі «Духовна абетка» на 12 каналі 26 травня.
Її світське ім’я – Катерина. За спеціальністю – педагог. До постригу працювала вчителем початкових класів у школі для дітей, які мають вади інтелектуального розвитку, а також навчалася у Києві в педагогічному університеті імені М. Драгоманова.
«Коли я навчалася у Києві, мала можливість ходити на служби в Михайлівський золотоверхий. І коли повернулася з останньої сесії, зрозуміла, що все якесь не таке, що є щось важливіше, що потрібно шукати, де я себе бачу, для чого взагалі я потрібна на світі», – ділиться спогадами Євлалія.
Тоді вона вирішила: якщо через рік у житті нічого не зміниться, спробує піти в монастир пожити. Але усе сталося ще раніше, каже, ніж планувала.
До того ж, розповідає, школа, у якій працювала, знаходиться поряд зі скитом.
«Я стала туди ходити і частіше бувати на службах. Потім запросили до хору співати. І залишилася там жити», – каже черниця.
Розповідає, що рідні важко сприйняли її рішення піти у монастир.
«Кожні батьки, кожна мама хвилюється за свою дитину, бо вона по суті віддає її у щось невідоме, закрите», – пояснює Євлалія.
Але зараз, за її словами, все налагодилося, і рідні навіть приїжджають на богослужіння у скит. Євлалія розповідає, що коли йшла з дому, навіть не брала усіх речей, а тільки – необхідне.
«Я ішла просто пожити на якийсь місяць. Але вийшла зі свого будинку з чіткою впевненістю, що це назавжди», – стверджує вона і додає, що зараз зовсім не шкодує про своє рішення.