«Як же я без тебе, сину?»: спогади ковельчанки про сина, який ціною власного життя врятував вісьмох побратимів. ВІДЕО
Завжди усміхнений, щирий та життєрадісний. Саме таким Єгор Лобанов залишиться для рідних і близьких. Військовій справі хлопець присвятив усе своє життя і цивільну професію обирати навіть не думав. Навесні боєць мав отримати звання капітана, натомість уже рідним вручили орден «За мужність». Посмертно. Його життя нещадні російські кати забрали 28 лютого, лишивши глибоку рану рідним та близьким.
Детальніше про Героя з Волині – у сюжеті.
Мати вкотре тремтячими руками вмикає запис із голосом сина і слухає, завмираючи. Бо ж вживу улюблене «мамо» більше не почує ніколи. Тепер на її плечах чорна хустина, бо найріднішу кровинку, єдиного сина три місяці тому додому привезли в домовині.
«Ні діток, ні внуків не залишив, нікого», – плаче мати.
Попри нестерпний біль та пекучі сльози, пані Оксана все ж розповідає нам про свого єдиного сина. Єгор, каже, ріс моторним та непосидючим хлопчиком. Займався різними видами спорту і ще мав одну пристрасть.
«В нього гори – це пристрасть. Гори! Це взагалі. Щось планував, щось хотів, міг би багато зробити», – каже жінка.
Що стане військовим, розповідав усім ще змалку. Тож уже після 9 класу пішов навчатися у військовий ліцей, що в Луцьку. Навчанням хлопець дуже тішився і вже після його закінчення подався далі – в Одеську військову академію.
У 2018 році він закінчив академію. Жінка каже: ніколи не забуде, як на випускній церемонії йому дали сказати слово, і він так перейнявся спогадами, що заплакав.
«Єгор говорив ці слова, і я мусила бігти до нього й давати йому хустинку, щоб він витирав сльози. Ми тоді з батьком перший раз побачили, як він плаче. Просто, як дитина», – пригадує Оксана Лобанова.
Материнське серце, ділиться жінка, завжди щеміло. Тож не раз вмовляла Єгора обрати цивільну професію, та він – ні в яку… Після закінчення академії бачити сина частіше не вийшло.
«Вони з татом приховували це все від мене. Він через місяць був уже в зоні АТО. У складі 80 бригади львівської десантно-штурмових військ», – розповідає.
Та й цього амбіційному Єгору було замало. Хлопець любив розвиватися, досконало знав англійську, тож завдяки своїм старанням отримав можливість стажуватися у США. Нові знання та практика дали бійцю можливість вийти на новий щабель у військовій справі.
Мати пригадує: Єгор був дуже щирим та життєрадісним. Усмішка ніколи не сходила з його вуст, і це видно чи не з кожної фотографії. Їх пані Оксана листає з особливим трепетом. Адже цей альбом готувала спеціально на прохання сина… Та йому подивитися не судилося. Востаннє, каже, бачила сина у листопаді 2021 року.
«Він прилетів з Америки, був у Штатах на курсах по обміну, пройшов там курс, побув на роботі, приїхав у відпустку. І все», – розказує далі про сина.
Єгор був розрадою для усієї родини. Тож довгоочікуваною зустріччю не могли натішитися. Шкода, не знали: його сонцесяйної усмішки більше не побачать…
Його молоде життя обірвалось 28 лютого біля міста Токмак Запорізької області. Своїм героїчним вчинком він врятував вісьмох побратимів.
«Вони йшли групою, 10 чоловік. Єгор був командиром групи. Це він, командир, і його заступник загинули», – каже мати.
Хлопцю було лиш 24 роки. Страшну звістку повідомили батьку хлопця. Той і сам якраз був у дорозі на фронт. Бо ж казав, сидіти вдома, коли син воює, неможливо. У почуте, каже жінка, довго не могла повірити і в голові лунало лиш: «Як же я тепер без тебе, сину?»
«Знайшла шкатулку, там де його бірка і волоссячко, яке обрізали на рік… Нестерпно просто», – плаче згорьована жінка.
Щемить й інше, каже пані Оксана. Уже навесні усією родиною вони мали відзначати приємну подію: «Ось навесні мав отримати капітана – натомість отримав орден Богдана Хмельницького 3-го ступеня посмертно».
Востаннє пані Оксана чула сина за день до загибелі.
«Я бігла з роботи в нас була повітряна тривога. Він подзвонив: «Мама, ти де? Ховайтеся, бо може щось буде», – пригадує.
Далі були переписки й голосові повідомлення.
Як виявилося, тим часом Єгора якраз відправляли на бойове задання, яке і стало для нього доленосним. І вже на початку березня Героя усім містом провели в останню путь. У той момент, каже жінка, з-під ніг, здавалося, пішов цілий світ. Бо втратити єдине дитя, в яке вкладала душу, виховувала, недосипала ночі, яке було для тебе усім, – найбільше горе для матері.
Тепер, каже жінка, не може заснути, не послухавши синові вірші. Та й зболене серце рятунку вже не знайде. Молиться лиш, аби Бог зберіг життя чоловіка, який продовжує синову місію і на передовій бореться за мир в Україні.
Останні публікації
- Новини, вечір 28 березня: порятунок ікон з передової, Притула у Луцьку, візит Зіброва
- До Луцька таємно приїздив Зібров
- УНІКАЛЬНІ КАДРИ з передової, як боєць із Жидичина під обстрілами рятує ікони
- Новини, вечір 27 березня: перепоховають воїна, бунт проти пінопласту, що буде з дитячою залізницею
- «Тато залетів, мене за руку – і на потяг». Окупація Криму у спогадах волинської акторки
- Росіянин воював за Україну, а тепер «бомжує» на Волині і боїться депортації
- БУНТ проти ПІНОПЛАСТУ: чому люди не хочуть утеплювати свій будинок
- Понад 500 костюмів для сцени: історія швачки палацу культури РАЕС
- Новини, вечір 26 березня: убиту знайшли через 2 дні, горіла квартира, нові будинки переселенцям
- Штурми, полонені, атаки сотень дронів. Як волиняни боронять село під Мар’їнкою
- Відверте ІНТЕРВ’Ю з владикою Михаїлом. Про (не)публічне життя, церковні конфлікти, націоналізм
- Новини, вечір 25 березня: куди подіти пам’ятник, мала дірку в легенях, кінець опалювального сезону
- Знову цей Миколка! Хлопчик з Луцька ВРАЖАЄ своїм талантом
- ХОЧУТЬ ЗНЕСТИ пам’ятник радянським артилеристам у Затурцях
- Вирізали П’ЯТЬ РЕБЕР і пів легені! Неправильний діагноз мало не коштував жінці життя
- Як доглядати за волоссям. Чи всі шампуні безпечні. Як обрати ефективний пілінг | РОЗУМНА КРАСА
- ДОКИ ЧЕКАТИ??? Рідні полонених благають не забувати про їхню біду: влаштували автопробіг
- Новини, вечір 22 березня: загинули в один день, знайшли айфон у смітті, село хоче рідну назву
- Несподівані СЮРПРИЗИ загидженої Сапалаївки: масова толока в Луцьку
- Фільм “Будинок “Слово”. Нескінчений роман” про письменників “розстріляного відродження”. ТРЕЙЛЕР
- Новини, вечір 21 березня: поляки знімуть блокаду, у Ковелі втопилася машина, Gucci у каністрах
- Купила лотерею за 20 гривень, а виграла 500 тисяч
- Новини, вечір 20 березня: куди поділися донати, заборонені фото в телефоні, буде автопробіг
- Скандал з донатами у Голобах: влада не захотіла показати, на що витрачає гроші
- «Два роки на дачі не була!»: четверо жінок ліплять вареники і крутять голубці на фронт
- Працівник РАЕС створив дитячу футбольну команду
- Новини, вечір 19 березня: поляки обіцяють армагеддон, у МП хочуть забрати собор, «смотрящий» за СІЗО
- НЕВЖЕ ВСЕРЙОЗ?! У Московського патріархату хочуть забрати древню українську святиню
- Поляки обіцяють АРМАГЕДДОН. Перекриють дороги і мости по всій країні
- Знову чубляться за церкву. Дійшло до крові
- Митець із Вараша пише картини і навчає дітей
- «Господи, невже ЦЕ ВСЕ ДЛЯ НАС!?!» Житло дали 24 сім’ям
- Новини, вечір 18 березня: побили священника, стоматологи бунтують, поляки обзивають «шпигунами»
- Скандал у Луцькій стоматполіклініці: чому бунтують лікарі
- Підрозділи РАЕС отримали партію нового сучасного обладнання
- Атомники вивчають англійську, бо їхня робота тісно пов’язана з міжнародним партнерством
- Мобілізація необхідна! Досить популізму. Ми – нація війни | Воїн Андрій Дяченко
- Священник у Тік-Ток, правда про піст, сила Невсипущого Псалтиря. Денис Клюковський | Духовна абетка
- Вечір моди і війна: у Луцьку провели особливий fashion-показ
- Мечі, сосна і бовтанка: на Волині садять новий ліс
- Знову халепа: Христецьку не змогли судити і в Старій Вижівці
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: