На долі родини чеха Вацлава Земана, який на початку ХХ століття побудував у Луцьку броварню, відобразилися складні історичні перипетії цього періоду.

Про це у програмі «Ретро-Волинь» на 12 каналі 20 листопада розповіла докторка історичних наук, професорка кафедри всесвітньої історії Волинського національного університету імені Лесі Українки Світлана Шульга.

Наводимо уривок з її розповіді:

– Бровар Вацлав Земан походив із Квасилова – великого поселення чехів біля Рівного. Його родина заїхала на територію Квасилова і стала займатися хмелярством ще у 1870 році. Вацлав Земан, син Йосифа Земана, який купив землю і заснував перший у Квасилові бровар, переїхав до Луцька наприкінці 90-х років ХІХ століття і почав розвивати броварство.

Перший бровар, який знаходився у Теремному, він купив. Тоді Теремно ще не входило до складу Луцька, а було приміським поселенням. Цей його перший бровар згорів. Деякі дослідники життя Вацлава Земана кажуть, що його спалили конкуренти. Зокрема називають Шнайдера, який вбачав у Земанові реального конкурента.

У 1910 році Вацлав Земан побудував уже свій бровар, який ми зараз можемо спостерігати.

Будувався він дуже швидко, за останнім словом техніки і саме чеськими будівельниками. І цей бровар став саме таким виробництвом, яке було представлено найбільш активно чехами. Бровар виробляв велику кількість пива, переважно це було чеське пиво, тобто за рецептами чехів. Продавався цей товар не тільки у Луцьку, але й у великих містах, перевозився до Києва, через Ковель рухався до Польщі, а далі – до сучасної Чехії. У Вацлава Земана навіть був власний вагон, в якому він перевозив своє пиво.

Кілька років тому до Луцька завітав правнук Вацлава Земана. Ми зустрічалися з ним, він розказував про свою родину. Її доля склалася трагічно.

Сам Вацлав Земан помер 1938 року. Його власність на бровар, на солодовню і на будинок, який стояв на території броварні, перейшла до двох дочок Анни і Віри. А от управляючим на цьому броварі був чехословацький громадянин Йозеф Малінський, який одружився із дочкою Вацлава Земана Анною.

1939 року, за часів першої радянізації, бровар був націоналізований. Малінський залишився управляючим, але зразу ж після цього його заарештували. Відомо, що він утримувався у Луцькій в’язниці і звільнений був 23 червня 1941 року.

Ми маємо справу в архіві, заведену на Малінського у Луцьку. Правда, ця справа датується 1968-м, тому що саме цього року Малінський, уже будучи старшою людиною, звернувся до Верховної Ради Радянського Союзу із проханням розглянути його справу і повернути йому його власність – бровар у Луцьку. Однак він отримав відповідь, що цей бровар працює як державна власність.

Йому не повернули бровар, а сплатили компенсацію – 232 карбованці і кілька копійок. Це сталося 1972 року, тобто розглядалася ця справа 4 роки.

Обидві дочки разом із дітьми Анни і Йозефа Малінського у квітні 1940 року були відправлені в Казахстан, тобто репресовані радянським режимом. А потім, 1942-го, Віра вступила до лав І Чехословацької бригади Людвіка Свободи, яка брала участь у Другій світовій війні у складі Радянської армії.

Це дуже показова історія родини, яку можна накласти на історію Радянського Союзу і історію України загалом. На прикладі цієї сім’ї можемо прослідкувати, як історія відобразилася на людських долях.

Броварня Вацлава Земана у Луцьку на Яровиці (фото 30-х років ХХ ст.)