Уроки онлайн чи за партою в класі. Чи повернуться українські школярі до очного навчання, без сумніву, залежатиме від ситуації з безпекою у країні. Водночас у Міністерстві освіти та науки вже ведеться мова про те, що за парти зможуть повернутися учні тих шкіл, що мають укриття або бомбосховища. Знімальна група 12 каналу проінспектувала декілька луцьких шкіл.
Про те, які з них мають укриття та бомбосховища, які – тунелі, а які не мають де заховати дітей, – дивіться у сюжеті.
У школах давно не звучать дзвінки на урок, у коридорах не бігають діти. Уже понад 3 місяці стіни навчальних закладів лиш чують звуки сирен. Однак є надія, що з 1 вересня учні таки зможуть сісти за парти. Та є умова. У МОН заявили, що двері зможуть відкрити лише школи з укриттями й бомбосховищами. Яка ситуація з цим у Луцьку – запитуємо в головного освітянина.
«Готуємося до того, щоб школи функціонували в повноформатному режимі», – каже директор департаменту освіти Луцької міської ради Віталій Бондар.
У Луцьку, певнить він, є школи з протирадіаційними укриттями. Це – заклади №2, 5, 9, 37, 16, 38. Решта мають звичайні укриття чи бомбосховища або ж не мають нічого.
До останніх належить школа №1 та гімназія №4. Якщо раптом біда – ховати дітей ніде. Якщо очне навчання таки відновлять, то ці школи теж відкриють. У разі тривоги дітей евакуйовуватимуть десь поблизу.
«Можливість зберегти життя і здоров’я учасників освітнього процесу є, якщо буде необхідність, – поряд драмтеатр, який відповідно обладнаний», – пояснює головний освітянин.
Аби показати вам, в яких укриттях – раптом що – ховатимуть луцьких школярів, інспектуємо кілька шкіл. Спускаємося до укриття 23-ї школи. Підвальне приміщення складається з декількох кімнат, де можуть сховатися близько пів тисячі дітей.
У 23-й школі, розказує директор Віктор Мартинюк, у дві зміни навчається 1247 учнів. Якщо спускати в укриття всіх, то 500 зможуть укритися у цих приміщеннях, а решта в не менш безпечному місці – в коридорі.
Що важливо – в укритті 23-ї школи є санвузол та проточна вода. «А для пиття ми набираємо воду і періодично її міняємо», – каже Віктор Мартинюк.
Якщо, не дай Боже, вихід з укриття завалить, то є ще два додаткові. Тут, стверджує директор, є вентиляція, вогнегасники, аптечки та пісок. Себто бомбосховище у школі є, а це – найголовніше.
Їдучи до 2-ї школи, ми сумнівалися, що тут є де укрити дітей, бо школа здається невеличкою та вважається однією з найстаріших у Луцьку.
«За кількістю лавочок може сісти одне біля одного 130 людей ось тут, в тій частині, яка називається радіаційне укриття, і 130 в додатковому укритті, яке не є радіаційне», – розказує директор закладу Роман Поліщук.
Вхід у протирадіаційне укриття – це одні свинцеві двері, а згодом другі свинцеві двері. Підлога і стеля – бетонні. В укритті є проточна вода. Найцікавіше – у підвальному приміщенні школи є тунель.
«Він має розмір 90х90, він виходить за межі школи на 20 метрів, і там зовні є вихід», – каже директор.
Щодо вбиральні, то її в укритті немає. Раптом що – використовуватимуть, можливо, відра, припускає Роман Поліщук.
«Хоча туалет є прямо над нами. Тобто можна піднятися в ризикову зону і потім повернутися», – пояснює директор.
Виходимо з протирадіаційного укриття, за яким – звичайне. Воно не таке надійне, як попереднє, однак, запевняє директор, безпечне.
Сумніви щодо безпечності можуть викликати вікна в укритті. Однак Роман Поліщук пояснює: «Вони знаходяться нижче рівня землі, тобто ударна хвиля їх не повибиває».
У загальному обидва укриття школи №2 можуть вмістити максимум 400 людей. У школі навчається у понад 2 рази більше. Куди, раптом що, евакуювати решту дітей – директор не знає.
І така ситуація майже у всіх школах міста. В управлінні освіти певнять: здоров’ям та життям дітей ніхто ризикувати не буде. Освітній процес намагатимуться організувати так, аби для кожного школяра було місце в укритті. До того ж вони можуть не знадобитися, якщо перемогу відсвяткуємо раніше 1 вересня.