День матері для мешканців поліського села Тоболи і для всього Камінь-Каширського району – із жалобною чорною стрічкою. На місцевому цвинтарі на могилах захисників майорять жовто-блакитні стяги. Захищаючи Україну, в бою проти російської зброї та окупантів лише за місяць загинуло двоє хлопців: Василь Величко та Сергій Невар.

Цвинтар села Тоболи, що на Камінь-Каширщині, в жовто-блакитних стягах. Тут їх уже 4. Лише за місяць село попрощалось із молодими захисниками, які першими пішли захищати Україну.

«З нашого села хлопці ішли дуже сміливо й відважно. Коли прийшов перший список на оповіщення, не було жодної людини, яка сказала «чого я туди піду». Вони всі пішли у військкомат. Чого так багато гине? Певно, вибір такий. Напевно, їх доля така – захищати нас», – розмірковує каже староста сіл Тоболи і Старі Червища Наталія Балик.

Василю Величку було 24 роки. Місцевий активіст і діджей на весіллях, від початку війни хлопець записався до місцевої тероборони. Пізніше був призваний до одного з батальйонів 14 ОМБр та виконував завдання на Миколаївщині.

«Постійно бігав, щось хотів зробити, багато на армію віддав», – розповідає брат героя Іван Величко.

«Він з хати ніс і гроші, і їжу – все, що треба було», – додає сестра Ольга.

На початку квітня Василя шукали, адже вважали зниклим безвісти. Він був водієм-санітаром медичного пункту. Під час обстрілу вивозив поранених. Автомобіль Василя обстріляли з артилерії на Миколаївщині.

У рідному селі в нього залишились мама, сестра і брат. Усім селом у День матері рідні на могилах героїв.

Лише тиждень тому тут провели в останню путь ще одного захисника – Сергія Невара.

«Був дуже дорий, відважний. Прийде кожному на допомогу. Як писали його побратими, він їх багато чого навчив на війні і що він кращий за їх всіх», – згадує сестра Наталія Невар.

Як загинув Сергій, рідні досі не знають. Він був призваний до 92 окремої механізованої бригади. Сестра Сергія каже, поліг разом із п’ятьма побратимами у Харківській області під селом Сороківка. Сергій Невар ріс без матері. Тож поховали його поруч із нею на місцевому цвинтарі.

Поруч із Василем та Сергієм спочиває кавалер ордена «За мужність» Микола Королько, який поліг за Україну ще 2014 року, обороняючи Луганськ.

«Думала, що він уже буде в нас останній. А тут зненацька ворог такі звірства робить. Стільки молодих хлопців воюють, і двоє буквально за місяць поклали голови. Той Величко Вася така вже хороша дитина, що у багатьох дівчат таких файних немає… Та рана не загоїться в мене ніколи. Легше чоловіка хоронити, ніж дитину в такому віці», – плаче мати загиблого героя Віра Королько.

Розділити біль і втрати матерів до села Тоболи приїхала народна депутатка Ірина Констанкевич.

«Сьогодні День мами, і на цвинтарі були мами. Ми вклонялись їм, дякували. Ми разом поплакали, помолилися, бо саме ці мами виховали їх такими. І вони згадували, що це були незвичайні діти», – каже обраниця.

Лише із цього невеликого села на Волині захищають Україну понад 40 військових, яких вдома чекають рідні, дружини, матері і діти.