Сьогодні весь світ згадує жертв Голокосту, тобто тих людей, яких масово розстрілювали лише за те, що вони народилися євреями. У часи Другої світової війни нацисти вбили близько 6 мільйонів євреїв, і за приблизними підрахунками це була третина усього єврейського населення. День пам’яті відзначають 27 січня, адже саме в цей день 1945-го звільнили в’язнів найбільшого табору смерті Аушвіц-Біркенау.

Як єврейська трагедія торкнулася Луцька і що про неї нагадує вже на сучасних вулицях міста – у сюжеті 12 каналу.

Історик Олександр Котис розповів те, чого ми ще про єврейське минуле нашого міста не знаємо.

Синагога колись була головним місцем єврейського населення Луцька.

Те, що синагога – колишній єврейський храм, знають майже всі. Та й про це свідчить табличка. А те, що ця будівля – це все, що залишилося від цілого комплексу, – інформація не така вже й поширена.

«Там, де цей чорний будинок, була синагога, там була синагога, далі була синагога, тут була синагога біля зеленого будинку, тут було місце такої концентрації великої синагог», – каже Олександр Котис.

І це не дивно. Адже на початку XIX століття половину населення Луцька становили євреї, а вже наприкінці цього ж століття їхня кількість зросла до 92%. Ця синагога, яку ми бачимо сьогодні, насправді була в рази більшою.

«Тут діяв навчальний заклад, «Єшива» називався. Вона не мала такого вигляду, як зараз, тут було дві прибудови», – розповідає історик.

А біля неї – лікарня, дитячий садочок, і житлові будинки, тобто ціле єврейське місто. Те, що ми нині називаємо старим містом, колись було цілим єврейським кварталом. Щоправда, сьогодні про це важко дізнатись, адже старі єврейські будинки, які збереглися до наших днів, можна порахувати на пальцях. Окрім синагоги, це готель, що колись був лікарнею, і кілька будинків поряд.

Також у Луцьку є чималий єврейський цвинтар.

«Приблизно від цієї дороги, тепер вулиця Заповітна, і далі до території 1-ї школи, туди далі, до вулиці Шевченка, і такий цвинтар був немаленький», – повідомив Олександр Котис.

Про нього стало відомо з XVI століття. Щоправда, у середині XIX ст. євреї вирішили розширювати місто, й тут почали з’являтися будівлі.

«Будівля синя, за моєю спиною, зараз в ній єврейське товариство розташовується, а колись вона будувалася для єврейської гміни, тобто єврейської громади», – пояснює історик.

Друга світова на луцьких євреях відобразилась, як і скрізь у Європі. Прийшли нацисти і фізично їх знищували.

Луцьке гето, тобто територія, куди примусово переселяли євреїв, охоплювала майже всю частину Луцька, яку сьогодні ми називаємо Старим містом. Вважають, що там утримували від 17 до 25 тисяч людей. Жінок, дітей та людей старшого віку знищували відразу.

Чоловіків вивезли на земляні роботи в урочище Причищизна, зараз це мікрорайон Вересневе. Повернутися звідти не вдалося майже нікому. Нині тут щороку вшановують пам’ять жертв масового розстрілу, єдиною провиною яких було те, що вони народилися євреями.